Юрій Щербик, збірка віршів “Небо Донбасу”

Липень 11, 2016

Колектив редакції сайту висловлює вдячність автору за надану можливість користувачам сайту ознайомитись з віршами, написаними під час виконання військового обов’язку по захисту України на сході держави.

Юрій Щербик

НЕБО ДОНБАСУ

Поезії

Видання друге, змінене

Луцьк

Вежа-Друк

2015

УДК 151.22-14.121

ББК 45.55.145

Щ 22

Щербик Юрій

Щ 22    Небо Донбасу [Текст] : поезії / Юрій Щербик. – Вид. 2-ге, змінене. – Луцьк : Вежа-Друк, 2015. – 72 с.

ISBN 978-617-7272-59-4

Ця книжечка – перша збірка віршів автора, об’єднаних темою війни на Донбасі. У мирному житті автор є виконавцем пісень на свої вірші, а ставши військовим і тримаючи в руках зброю, його не полишає думка про те, що слово й пісня – також сильна зброя.

Автор переконаний у тому, що ми сьогодні програли війну інформаційну, а тому маємо війну реальну. Саме тому ця війна й затягнулася, бо такі поняття, як «Україна» та «влада», на жаль, не є тотожними. Україна – це насамперед її люди, народ, який переможе не тому, що хтось дасть гроші чи зброю, а тому, що на його боці – Правда! Про це треба говорити, писати, а то й кричати… Щоб ворогу стало соромно.

УДК 151.22-14.121

ББК 45.55.145

Щербик Юрій, 2015

ISBN 978-617-7272-59-4 Маліневська Ірина (обкладинка), 2015

Передмова

Коли я вперше прочитав і осмислив поетичну збірку Юрія Щербика «Небо Донбасу», мені як літературному критику, напевно, вперше в житті не захотілось шукати неточних рим, неправильних наголосів та інших технічних недоліків. Напевно тому, що вірші Юрія Щербика це справжня поезія, це крик душі, це життя у жорстокій реальності, де вбивають просто так за туманні ідеї, цинічно та підступно. Як було сказано на одному з російських ток- шоу: «Україна не заслуговує миру.» Вражає, з якою ненавистю більшість росіян відноситься до українців, ненавистю абсолютно немотивованою. І незважаючи на це, ліричний герой автора не втрачає людяності, він складний, багатогранний, справедливий, добрий. Навіть кішка у нього «військова» і в ньому немає ненависті, є тільки смуток, що багато людей стали заручниками брехні та пустих обіцянок «старшого брата», що українці платять за це життями та скаліченими долями тисяч патріотів-героїв. Але навіть у ці нелегкі хвилини ліричного героя автора хвилює, що рахунки за прожиття «об’ємні та великі», що «ціни вгору йдуть, зарплати – вниз.»

Автор стверджує, що у нього є «дві зброї». Він переконує, що слово вбиває, особливо коли воно чуже, не українське, вороже. І тому головною зброєю автора є не кулемет чи автомат, не «сталь в руках», а саме гітара, слово поетичне, яким автор хоче посіяти зерна любові та патріотизму в серцях людей, які живуть у темряві, які обмануті підступним та жорстоким ворогом. Тому автор «счел нужным стать солдатом». Він знає, що Україна переможе, бо правда на нашому боці, а значить і Бог. А «русский мир» живе брехнею «что их на Донбасе нет». Але прийде час, коли і на сході день прикрасить пісня про «Дніпр широкий».

Вірші Юрія Щербика різноманітні,тут є і соціальна поезія, і філософська, є і лірика. Деякі вірші поєднують в собі ці три іпостасі. У автора багато цікавих узагальнень, багато образів побудовано на антитезах, гіперболах. Зустрічаються такі мовні засоби як градації, вдалі іронії. Є вірші досить досконалі, є вірші дещо декларативні, але навіть у них присутні цікаві деталі, що робить їх цінними та неординарними. Вірші написані як українською, так і російською мовами, а розташовані в хронологічній послідовності, і це, напевно, виправдано, бо читач має можливість простежити, як війна змінює мислення автора, його погляди.

Автора хвилює, що «під час війни дорослішають діти утричі швидше», і вони мріють не про іграшки та забави, а просять Бога «для країни миру». У солдата на сході свої цінності, які нам важко уявити. Там, на війні, зовсім по-іншому дивляться на дружбу, взаємодопомогу. Автор переконливо пише про волонтерів і пишається, що йому довелось дивитись в очі «людям чесным, открытым и смелым». «Родился, будь готовым умереть» пише автор, і солдат-герой, коли навіть поруч не вибухають міни і снаряди живе «в режиме ожидания войны». Автор сумує за Волинським краєм. Для нього це найкраща земля на світі, йому не вистачає там, в окопах, «луцьких ярмарків гучних», «картин», «сувенірів». Але у автора є оберіг, який його захищає, і він готовий пройти тяжкі випробування, щоб прийти та сказати: «Ось я – вдома!» Він знає, як зігрівають дитячі малюнки «солдату душу на Донбасі». Ліричний герой стверджує, що війна об’єднала Схід та Захід. І дитячі малюнки, одяг, консерви, ліки – це все люди збирають з любов’ю до солдата. «Так єдність України – воскресає», хоч і «каїнів орда» вбиває мир «та зранена весна сумує разом з мертвими й живими». Але буває, що слова слабкі, «якщо ведуть гармати свій діалог – розмову».

Людина, яка пройшла такі випробування, починає цінувати мир, духовність та добро. У такої людини загострене відчуття справедливості. Її совість кличе «до храму у суботу поминальну» і наше завдання оберігати таких людей, допомагати їм, розуміти їх, бо їх такими зробила жорстока реальність, зрада колись братнього народу, який співає дифірамби своєму президенту, людині аморальній та безсовісній. У Путіна навіть «мир гібридний», як і війна. Все фальшиве, несправжнє, крім куль, снарядів та ракет.

Але «рука, що страждання сіє», з часом пожне «заслужену ганьбу». І колись буде Гаазький трибунал, і весь світ зітхне з полегшенням. І небо Донбасу стане чистим та блакитним. А автору я хочу побажати творчих успіхів, удачі, влучного слова та нових чудових віршів і пісень. Слава Україні! Героям слава! Україна понад усе!

Олександр Васильєв, письменник, літературний критик

Слово автора

Якщо Ви тримаєте в руках цю книгу та читаєте ці рядки, то вважатимемо, що ми з Вами зустрілись і привітались, як попутники в поїзді, яких нібито звела випадковість. У нас усіх свої справи, інтереси та пункти призначення. Спільний лише напрямок, тож якийсь час ми можемо провести разом. Пропоную наповнити цей час змістом…

Навіть якщо ця книга потрапила Вам до рук випадково, якщо Ви читали лише ту поезію, яку вивчали в школі, і вважаєте, що вірші – це не Ваше, буду вдячний, коли вибірково Ви прочитаєте хоча б кілька з них – найкоротших…

На жаль, це не той випадок, коли автор сам обирає тему для своїх творів. Цю тему обрав час, вона – відображення реальності. Вірші народжені на війні, яку ми назвали «Зона АТО». Вони подаються в тому порядку, у якому були написані, і з тією датою, коли були опубліковані в Інтернеті на різних сторінках соціальних мереж. Дещо написане російською мовою. Іноді хотілося, щоб мене краще розуміли російськомовні українці, яких багато, іноді, щоб було зрозуміло саме росіянам, яким ще не соромно за свого президента й свою країну. Прикро, але таких також немало.

Ця книжечка – нотатки переживань солдата. Епізоди, у яких частково відображається хронологія подій, загальних настроїв, людських доль і долі України…

Саме оцінки та коментарі до публікацій в Інтернеті спонукали мене оформити їх у вигляді збірки віршів, яку Ви зараз тримаєте в руках.

Дуже вдячний всім, хто за посередництвом римованих думок знайде в мені цікавого співрозмовника, а хтось, можливо, й відкриє для себе, що він і поезія – поняття не такі вже й далекі…

Сподіваюся, що окрім напрямку, у нас знайдеться ще багато чого спільного. Спасибі Вам за це!

Дякую за увагу!

Юрій Щербик

P.S. Висловлюю слова вдячності Валерію Гнатюку, Олександру Васильєву та Наталі Гуркіній за всебічну дружню допомогу у підготовці цієї збірки поезій!

Автор висловлює сердечну подяку за фінансову допомогу в друці цього видання:

Ігорю Алєксєєву;

Іванні Мельник і її мамі Тетяні Володимирівні;

Світлані Мацюк і її мамі Ганні Петрівні;

Миколаю, Сергію, Катерині, Марії, Наталі;

Військовослужбовцю – Світлані!

Спасибі й усім іншим, знайомим і незнайомим мені людям за розуміння і підтримку!

***

Це природа – відверта і щира!
Навіть пташка мала відчуває,
 
Що прийшли ми на землю цю з миром!
Жаль – людина чужу думку має…

03.01.15

nebo-donbasu-01

***

Як важко в тій Росії жити стало,

Віщують в Україні всі канали.

Мабуть, щоб «заспокоїти» тим нас.

Коли платити, все ж приходить час:

За воду, газ, продукти, чи за ліки –

Рахунки ті – об’ємні і великі,

Для нас – не диво. Це комусь «сюрприз»:

Що ціни вгору йдуть, зарплати – вниз…

24.01.15

***

Така пора – тримаю я дві зброї.

Сьогодні так потрібно. Та зі мною

Завжди була і буде з них рідніша –

Моя гітара… Пісня бо сильніша

За сталь в руках… Якби чужі мотиви

Не слухав «схід», не мав би перспективи

Сепаратизм, що був спочатку в слові,

І з нього виріс. Вже й напився крові

Й сьогодні п’є… Та в силі Україна

Відбитися. Вампіра того скине:

І буде день, і вистражданий спокій –

Прикрасить пісня та – про Дніпр широкий…

03.01.15

nebo-donbasu-02

***

Вы сегодня уже прозрели.

Да не все ещё, есть фанаты,

Тем, которым в союз обратно

Так и хочется. Поимели

За наивность такую вас же.

То, что было: давно прошло.

Ведь распался Союз однажды.

На останках его « х***о»

Рвёт и мечет, кипит от злости,

Все поют о нем песню – ту же.

Приглашают всё меньше в гости,

Посылают всё дальше, глубже…

Вы простите, ругаюсь матом,

Здесь не я. Это – глас народа!

Даже больше: уже народов.

Я же нужным счёл стать солдатом,

Чтоб прозревшим помочь вернуться,

К новой жизни. Но вот – облом:

Интересы страны « сдаются».

Прогибаются под « х***ом»

Подкаблучники-президенты,

Да и прочие, кто у власти.

Власть, не ясно порою – с кем ты?

Кто страну нашу рвёт – на части?

25.02.15

***

А правда у всех своя.

Всё просто: глаза и уши

Готовы смотреть и слушать.

Любая история

Меняет окрас и тон,

По признаку – кто рассказчик?

Понятно: когда заказчик

На «инфу», к примеру, «он»,

Возноситится полный бред,

Чтоб белое стало чёрным.

И врёт русский мир упорно,

Что их на Донбассе – нет!

28.02.15

***

Бодрящее дыхание весны,

Которому земля всегда так рада

В режиме «ожидания войны» –

Не так заметно. Хоть умолкли “Грады “

Под ветер злой с восточной стороны:

«Безмолвие» насыщено тревогой…

В режиме «ожидания войны»

По пустякам ты, жизнь, меня не трогай…

10.03.15

***

Під час війни дорослішають діти –

Утричі швидше. Біль в очах їх тужить.

Тим дітям жити б та весні радіти.

На жаль, не можуть… Душі небайдужі,

Благають світ: «Так бути не повинно,

Щоб тато чийсь, чи брат в бою загинув.»

І просять в Бога, як ніколи щиро,

Одне єдине: «Для країни миру!»

13.03.15

***

«Кто есть кто? » – все решаем мы споры,

А дела говорят о том,

Что спасают страну – волонтеры!

Помнить будут ли их потом,

Не такое уж важное дело.

Им помочь надо всем успеть.

Людям честным, открытым и смелым

Довелось мне в глаза смотреть!

 

nebo-donbasu-03

***

Родился – будь готовым умереть!

Но если уж прошёл её – войну,

Не дай себе в стакане утонуть!

Ты знаешь, как оно – на смерть смотреть…

Побереги хотя бы их – родных,

Кто вымолил, чтоб ты пришёл домой.

Сегодня ты – их ангел, их герой!

Останься им, побудь ещё в живых!

17.03.15

***

Ніхто, ніколи і нізащо

Не вб’є в мені переконання,

Що на Волині все найкраще:

Земля і небо, сонце раннє,

І тихий вечір у селі…

Не вистачає тут мені

І луцьких ярмарків гучних,

Де поміж іграшок і книг,

Картин, сорочок, сувенірів

Я оберіг придбав. Зігріє,

Мені він душу на Донбасі…

Ніхто, ніколи і нізащо –

Не вб’є в мені переконання,

Що варто всі пройти страждання,

Щоб в рідний край, де все знайоме,

Прийти й сказати: «Ось я – вдома!»

Ніхто не зможе так правдиво

Про сокровенне розказати,

Як наші діти. Справжнє диво

Малюнки їхні для солдата.

У тих відтінках кольорів

Усе читається без слів:

Любов до рідної землі,

Молитва за її синів,

Про мирне небо спільна мрія.

Малюнок той завжди зігріє

Солдату душу на Донбасі.

І він ніколи і нізащо:

Любов дитячу ту не зрадить,

І все пройде дітей заради

У рідний край, де все знайоме,

Прийде і скаже: «Ось я – вдома!»

20.03.15

***

У мене слів, а в телефоні пам’яті

Не вистачить, щоб написати оду

Моєму героїчному народу!

Обрав його Господь і славить Сам! Святі

З ним в радості радіють, в горі плачуть…

Там благодать, де правда! Світ це бачить!

Немає нині сумніву ні в кого,

Що цей народ безсмертний! Він від Бога!

22.03.15

***

Людина звикає до всього… Жаль…

Вже й звикли з війною жити…

Що вибухи «сіють» шматками сталь

Тут знають дорослі й діти.

«Заслужену» з часом, пожне ганьбу

Рука, що страждання сіє.

Ще рвуть ті «осколки» і день, й пітьму –

Це шле нам привіт Росія.

28.03.15

***

Коли в листах читаю: «Ви – герої,

Бо стоїте на захисті країни»,

Я бачу інше: старшу вже людину

В старій холодній хаті. Ще зимою

Просила в Бога смерті… Не забрав…

То вже й змирилась, що нехай слабкій

Ще треба жити… Як на мене, в бій

Простіше: зброю маєш, хрест поклав,

Де ворог знаєш, знаєш, де підмога,

І свій патрон, якщо вже доведеться…

Людині ж вдома без війни живеться,

Як десь в полоні. Страх лише й тривога,

За день прийдешній: що він принесе?

Чи хліб, чи ліки виростуть в ціні?

Лиш календар церковний на стіні

Втішає душу… Мабуть, ще не все,

Що мало бути – сталось. Совість кличе

До храму у суботу поминальну,

Щоб тих згадати, хто у вічність дальню

Вже відійшов, немало їх… Зазвичай,

У скриньку, що для воїнів АТО,

З тих грошей, що на смерть собі були,

Віддасть усе, щоб хлопчики – жили…

Герої справжні я вже знаю, хто!

29.03.15

***

Сьогодні вже день без дощу…

І доки «сусід» ще не «криє»,

Я чаєм зігріюсь,

І щось – напишу…

22.04.15

nebo-donbasu-04

***

Якщо ще й родюча донецька земля, 
То буде цибулька й картопля – своя…

23.04.15

nebo-donbasu-05

***

Ця весна з забаганками осені

Все дощем нас частує з вітрами…

Скажем ми тим «гостям», що непрошені:

З нами Бог! Україна – за нами!

З нами правда, і це – оберіг, з яким

Ми брехню відженем проросійську.

Нам повірить Донбас, нас пробачить Крим…

Ми подякуєм дружньому Мінську!

24.04.15

***

Христос Воскрес! Воскресне Україна!

На те благословила мати сина,

І на війну, де можуть сина вбити.

Нелегко їй… Допомагають жити

Хороші люди. В Луцьку їх багато!

Всі щось несуть: хтось в церкву, хтось до хати.

Гуртом, дивись, і знову назбирали,

Що вислати на схід. Звичайно, сало

Та одяг, ліки, оберіг в кімнату,

Малюнки від дітей, листи солдату…

Це все – з любов’ю! А любов спасає!

Так єдність України – воскресає!

26.04.15

***

Повертатись нелегко з війни…

«Воювати» з суспільством чи з братом,

Нетверезими, важче ніж стати

Добровольцем. Не знають вони,

Що пішов я на фронт, щоб втекти,

Від реклами гріха і спиртного.

Не змінилось за рік цей нічого…

І куди вже не знаю іти:

По війні, що для когось – чужа?

І тому «чужаки» ті «хворіють»…

А в полях, де не орють, не сіють –

Вже й не видно, де лан, де межа?

І ніхто той простий працівник,

Бо за доларом тим вже ніколи

Не вженеться – лиш скрута навколо.

То чи буде тверезим двірник?

Зарплатня та лиш курям на сміх.

І те свято на сміх – Перше травня!

Між світами двома заблукав я…

Скрізь війна… Скрізь свої – на своїх…

30.04.15

***

Порушив хтось гармонію в природі…

Це вперше так: на вулиці весна,

А відчуття не ті. Чи ця війна

Впливає й на погоду? Тут, на сході,

Здавалося б, тепліше має бути.

Тут сонця більше. Де ж воно – тепло?

Невже війни злякалось та втекло.

Чи думав хто, що стільки «зачерпнути»

Страждань і бід дадуть нам «побратими?»

Ця каїнів орда, це знов вона

Вбиває мир … І зранена весна –

Сумує разом з мертвими й живими…

01.05.15

***

Покрив туман травневий цей світанок.

Десь там уже «чуже» тепер село…

Якби не напустили тут туману –

В мізках: і ворожнечі б – не було.

01.05.15

nebo-donbasu-06

***

«Зелених чоловічків» не було

Торік в Криму…Та знов вони із нами.

«Кишить» Донбас російськими військами.

Немало з тих вояк вже й полягло…

– Скажи, за що своїх богатирів

Поклала ти, Росіє, край дороги

На Україні… Запитай у Бога,

У совісті, в сестер, у матерів:

Чи хтось хотів, щоб їхній брат чи син

Закінчив як загарбник на чужині?

А хтось був батьком… Де тепер дитині

Знайти підтримку, поділитись з ким

Здобутками своїми? Впав солдат

І наш на полі бою, і загинув –

Як захисник! Сумує Україна…

Героїв список, він же – список втрат…

01.05.15

***

Невибаглива доля військових.
Того часу для сну – лиш півночі –
Все ж достатньо, якщо колискову
 
Ця «військова» мені промуркоче.

02.05.15

nebo-donbasu-07

Одна біда: залежить не від нас –
Коли він знову буде – «тихий час…»

***

Хай Бог простить…Вони – лише солдати…

В них заповідь одна – наказ. Вбивати,

Ішли і ті, що обпеклися в Крутах;

Ідуть і ці… Здавалося б, прикута

Увага всього світу до Донбасу.

Та світ вже звик… Багато вкрила часу

Війна ця… Люди інше хочуть знати:

Чому такі «повільні» дипломати?

Закон простий: політика велика –

Великі гроші, в них же й корінь лиха.

Завжди людьми написані закони

За гроші й оминають… У вагони

Вантажили зерно в роки голодні

Та десь везли… Торгують і сьогодні,

Ще й гордо кажуть: «Все заради фронту!

На одяг, їжу, техніку, ремонти…»

03.05.15

***

День підкаже для роздумів тему.

Ось електрика знову пропала…

На війні без взуттєвого крему

Можна вижити. Навіть без сала!

А без рації, без телефону,

Відповідно і без Інтернету,

Геть без світла нести охорону

На посту – я б не зміг… По секрету

Вам скажу: Вольт тих зовсім не стало б,

Ви б сьогодні цей жарт не читали.

Не змогли би з Днем ангела(!) з святом,

Друзів, рідних й мене – привітати!

P.S. 6 травня, день св. Великомученика Георгія (Юрія).

06.05.15

***

Сонце блиснуло і знов втекло за хмари:

Не бажає цим подіям бути свідком.

Чупакабру вже забули. Це – примара

«Міра русскава» сучасним бродить світом.

10.05.15

nebo-donbasu-08

***

Хто такий волонтер? Предтеча!

Йдуть за ним – Перемога і Мир!

Добровільне й таке доречне

Те служіння… І вздовж, і вшир

Він об’їхав Донбас. Щоразу,

Ризикуючи бус свій гнав

На війну – за душі наказом,

Щоб солдат необхідне – мав.

11.05.15

nebo-donbasu-09

***

І чули, як «Град» стріляє,

І бачили зброю в очі,

Та вірити в те не хочуть,

Бо Путін сказав: «Немає».

Це прикро, якщо немає

Ні слуху, ні зору «свого» –

В глухого сліпця такого

І розум Бог відбирає.

15.05.15

***

Правда в тім, що «укропський» снаряд

«Передумує» на повороті.

Розвертатись навчившись в польоті,

Він летить їм же – в тил. Так підряд,

Сто разів по селу… Щодо нас,

Ми, російські військові, скандалу

Не бажаємо, ми заблукали,

Випадково зайшли на Донбас…

16.05.15

***

А небо Донбасу

Мінливе, як люди…

«Побачимо» – з часом,

Що в небі тім буде?

16.05.15

nebo-donbasu-10

***

Я повернусь! Та тільки не для того,

Щоб жити, як «підказує» реклама.

Реклама – це приманка. Ціль та сама:

Щоб хтось повірив, «клюнув»… Поміж всього;

Запрошень, акцій, райдужних вітрин,

Якщо захочеш: перше, друге, п’яте,

А ще, сильніше: восьме і дев’яте –

Ти раб бажань… Знай: був у мами син.

Він навіть непогано вчився в школі,

Любив футбол, співав пісні хороші,

Та заблукав у мріях, бо за гроші

Не купиш десь на ринку силу волі.

Буття своє так-сяк облаштував,

Бо небагато грошей тих у мами…

Візьміть кредит! – нав’язує реклама.

Я б ворогу таке не побажав.

17.05.15

***

Не чекай, доки станеться чудо –

І світ зміниться. Світ – це система.

Ти частинка його, та окрема

І змінитися можеш. Що в груди

Вже впустив – те й гніздитись там буде:

У смирення спокійна і пісня.

Гордість буде співати: «Не бійся!

Головне – треба вибитись в люди!»

Та від того бажання простого –

Добре жити, і бути найкращим,

«Показати» і вашим і нашим,

«Покарати» чужого і свого

В результаті всі біди та війни.

Стільки втрат від «царів» тих бездарних,

Стільки течій і цілей примарних…

Бути вільним і жити свавіллям –

Зовсім різне… А все, що надбаєш,

Те й залишиться дітям опісля…

Тож співай і своє, тільки бійся,

Як бажання пусті прославляєш.

21.05.15

***

Це все потрібно: пам’ять, вшанування…

Вони і більше варті! Запитання

Все ж свердлить душу: «Може, я погано

Щось зрозумів? Дебальцеве «за планом»

Таки здали… Тоді від чого втрати?

«По плану» чи з невміння планувати?»

22.05.15

***

Не дуже-то привітним ми

Побачили цей Схід …

Зате стоїть в Гранітному,

Неначе шле привіт

Своїм російським правнукам

Їх вождь… Чи вже – закон,

Що все в Росії «карликам »

Дають «кермо» і «трон? »

22.05.15

Ю. Щербик

(«карлик» без манії величі)

nebo-donbasu-11

***

Майстер-клас по «режисурі»

від «собіратєля зємєль русскіх,

мало, ново, якоби русскіх…»

«Життя – театр, а люди в нім актори», –

Сказав Шекспір. Мені ж усе зроби,

Щоб ті «актори» ще й співали хором

І грали, щоб як треба! Не аби

Відбути, як портрет той на параді.

З бажанням, щоб прислужували владі!

…Отож, майстер-клас! Основа:

Спочатку в своїй країні

Вбийте свободу слова!

Для мас був би хліб. Віднині,

Бо ж хочуть до хліба й масла,

Затопчуть вони чужого.

Додайте ідею, гасла

Й пишіть для театру свого

Сценарії, план гастролей,

Кошторис костюмів, ролей…

Все буде «Аншлаг!»Умова:

Перш вбийте свободу слова!

23.05.15

***

Це дерево «били» – двічі.
Перш долю йому скалічив
Народ, що свідомо зрадив.
Вже потім – були снаряди…
 

23.05.15

nebo-donbasu-12

***

Підтверджень є десятки, і щоденно:

Росія не засліплена брехнею, –

Вона жила й живе свідомо нею,

Брехнею, що давно «благословенна!»

Нічого Кремль нового не придумав,

І «цар», який вже є і на іконах:

Живе вона і кріпиться в законах,

Брехня, яку затверджує Госдума.

Історія стара в нових картинках:

На лад новий давно знайома казка.

Міняються лиш вивіски та маски.

Хтось скаже: «Видно кожного по вчинках!»

Зблизька ж не осягнеш усю картину.

Потрібен час, бажання. Що цікаво:

Десь там Росія є, якій ця «слава» –

Лише тягар – на совість і на спину.

24.05.15

***

В цьому світі, що «зітканий із протиріч»,

Поєднання контрастів уже звична річ.

Все зживається: випивка з фітнесом,

А найкраще: ПОЛІТИКА з БІЗНЕСОМ!

24.05.15

***

Коли здригається земля,

Уже й не помічаєм…

Гуляє, як агент Кремля

Вже смерть десь близько, скраю.

Тоді лиш вирветься те «* ля»,

Коли вже в чашку з чаєм

Зі стелі, сиплеться земля.

– Чекайте! Ми – «згадаєм!»

29.05.15

***

Бува, хтось скаже слово влучне,

Мов зірве з вуст… Хай буде так.

Це не біда, що світ співзвучний.

Думок подібність – гарний знак.

Це з глузду сходять поодинці,

А справи робляться гуртом.

Сказали слово українці,

І світ погодився: «З х**лом»,

Вести чи справи, чи розмови,

Як з аферистом мати гру:

Той кине всіх обов’язково

В боргів вируючу діру.

30.05.15

***

Ось, здавалося б, є інформація

Про озброєння, техніку, скільки й коли,

Знов російські солдати кордон перейшли…

Де вона – адекватна реакція???

Просто «косить під дурку» півсвіту, а пів

«Косить» гроші, на горі чужому…

Далі думка не в’яжеться без матюків,

Тож поставлю три крапки на цьому…

30.05.15

***

Одному перший бій останнім став…

А інший завтра мав іти додому,

Та не судилось… Людям не відомо,

Почує хто сьогодні: «Час настав».

Для нас, живих, не лише на війні,

А й взагалі в житті є слів багато,

Коли ж потрібно головне сказати,

Лиш двох слів вистачає: «Так» чи «Ні».

Що буде там, як вказівний той знак

Ми бачимо підказки у дорозі:

В подіях, снах, у випадках… Не в змозі

Їх правильно тлумачити. Все ж: «Так»,

Якщо комусь написано – в вогні,

Ніяким ворогам його не вбити!

То ж буду Україну боронити,

Допоки Бог мені не скаже: «Ні».

31.05.15

***

Не хочеться писати про війну…

Не хочеться про неї і читати…

Слабкі слова, якщо ведуть гармати

Свій «діалог-розмову» про ціну,

Яку ми вже виплачуєм за мир…

Також гібридний… Вкинута війною

Ще довго «працюватиме» та зброя,

Що на руках… В один великий тир,

Щоб тільки нам спокійно не жилось

Країна перетворена «за планом».

Чим довше буде все у нас погано,

Тим більше буде «десь» втішатись «хтось».

01.06.15

***

Лиш, як стихло, тоді всі збагнули:

Ти й поранені поряд – два друга;

День народження маєте друге –

5-те червня… Не згадуй минуле.

На війні треба вміти прощати.

Гордість в серці хай буде відсутня.

Ваш пароль на червневе майбутнє:

З Днем народження, названий брате!

06.05.15

***

Блондинка стоит с винтовкой

На «той стороне» – чужая…

Погибнуть легко. А толку?

Красивая, зря ты в стае.

Была бы жена кому-то,

Кому-то, была бы мама!

Ты думала: это круто –

Война на Донбассе? Драма,

В которой играть согласна

Убийцу – убьет тебя же…

Хоронят таких негласно.

Никто и не вспомнит даже…

07.06.15

***

Приблизно, як для мавпи протигаз,

Потрібен для Росії той Донбас.

Погралась, і куди його приткнути?

Той «хвіст» навіщо(?) мавпі не збагнути…

12.06.15

P.S. 12 червня, 165 років тому цього дня було запатентовано протигаз…

***

Колись було престижно у Москві

Відвідати вождя у мавзолеї.

Та міф той комуніст невміло склеїв

Про те, що «він і партія – живі».

Такий сюжет, звичайно, не новий.

І Чахлик невмирущим був до часу.

Та згинув він, бо «переповнив чашу»,

Не може бути невмирущим – злий.

12.06.15

***

На жаль, немало тих, хто втік від військкомату:

Чужа війна, чужа земля, хай гинуть інші…

Не буду тут їх згадувати більше,

Я вам про інших хочу розказати.

Є в батальйоні, мабуть, в кожному свій «Дід.»

А як по-іншому людину ще назвати,

В якої справді діти, внуки? Міг лежати,

Собі з пультом в руках… Та ні, пішов в похід…

Вони, народжені в Радянському Союзі,

Коли, здавалося б, не знали люди Бога

Живуть-таки по совісті. Нікого

Не зрадивши… І в більшості їх друзі

Не випадково наймолодші серед нас,

Які так само добровільно підписали

Контракт з війною… Ось війна і об’єднала

І юнь, і старість, силу й досвід… Сплине час:

Колись і ця війна закінчиться. Медалі,

Згадавши подвиг їх, «придумає» держава.

Та буде їм цінніша і по праву

Та дружба їх, що житиме й надалі!

І пам’ять тих, чиї запишуть імена

В своїх серцях і в поминальному листочку,

Бо є молитва поміж душами – місточком,

Який не спалить навіть зоряна війна!

13.06.15

***

Ти бачив, як вітаються солдати?

Тому що день новий – нове життя,

Тут кожен бачить поряд друга, брата!

Ми всі – сім’я, бо справжні відчуття

Ріднять близьких по духу. Привітає

Мене хлопчина в камуфляжі теж.

Спасибі, що живий! – в очах читаю,

В якому радість світиться без меж.

Стискає щось у грудях аж до щему,

Ще вчора незнайомий і чужий

Сьогодні – свій… Прошепочу: «Пройдемо!

Я радий, брате, що і ти – живий!»

13.06.15

***

Довелось «подружитись» зі зброєю…

Краще б люди дружили з людьми.

Милувалися б світом, дітьми,

Мудрі книги читали б запоями…

Про земне і небесне, омріяне

Задушевні співали б пісні

Не були б батьківщини – «тісні»…

Не топтали б, де кимось посіяно.

Справді, Богу служили б – в прислужники

Не пішли б до зухвалих божків,

Не чекали б на рай від «совків»,

Записавшись до Юди в «союзники».

14.06.15

***

Ти прийшов сюди свідомо,

Захистити щоб чужого.

Рідні моляться там, вдома,

Тут чужий питає «строго»:

– Що ти робиш на Донбасі?

Через вас проблеми тільки!”

Блудить в просторі та часі,

Чи чужий, чужий настільки

І по крові, і по духу?

… Десь невістка завжди винна,

Тут, як в суп потрапить муха,

Знову винна Україна…

14.06.15

***

Більше року вже ця війна…

Знов по радіо, телевізору

Чую: «Дайте на тепловізори.

Є у ворога, в нас нема».

Десь не знаю, а в нас ось є.

Добрі люди збирались селами

Й переслали нам з волонтерами.

Де ті гроші, що хтось здає

В різні каси? Питання слід

Задавати міністрам, «Пороху»…

Люди платять за волю дорого,

А «рошенку» жує й «сусід…»

20.06.15

***

Людей хороших більшість. Що й казати:

Дітьми ж були усі, у всіх є мати…

Тому сестра і вірити не хоче,

Що брат споганив прізвище дівоче,

Бо рідний, свій. Як щось було погане –

Забулося… Загоїлися рани…

Лишається, як паростки надії

У пам’яті лиш те, що душу гріє.

Тому і не сприймає те людина,

Що чинить іншим зло його країна.

Якщо і робить зле, то каже: «Треба…

Те зло на благо! Все – заради тебе!»

20.06.15

***

Природа обіцяла гарний день!

Світило сонце, і птахи співали…

І я собі наспівував пісень –

А люди день взяли – і розстріляли…

Були подібні дні і восени,

Як сніг білів, як вбрався сад в зелене…

А вже і літо: знову пацани

І вбиті дні ідуть кудись – повз мене…

21.06.15

***

Спортсмен, коли йому у бій

Вже знає, тож, як слід,

Розумно склавши графік свій,

Крізь тренування й піт

Іде до здійснення мети –

І буде результат!

А ти готовий в бій іти

Завжди! Бо ти – солдат!

21.06.15

***

Дитя закриє очі:

Мене немає, – каже.

Проблему не розв’яже,

Хто бачити не хоче,

Що є таки проблема…

Коли «замкнула клема»,

Дитяче те «немає»

Напругу не знімає…

26.06.15

P.S. «Кажу прямо і виразно: російських військ на Україні немає», – сказав Путін 16 квітня, 2015(?) року.

***

С унизительной кличкой «Окурок»

Заслужить уважение сложно.

К послушанию вынудить можно

Только лишь до поры… В переулок

Ты «бычком» не стреляй, бросить нужно

Точно в урну; бросок в зазаборье

Тоже плох, ведь пожар – это горе.

Можно бросить окурок и в лужу.

Пусть не очень культурно – надежно:

Согласятся и те, кто не курит.

Человек же по кличке «Окурок»,

Навредил, дотлевая, серьезно…

27.06.15

P. S. Бывший советский разведчик, а ныне американский финансовый аналітик Юрий Швец рассказал, что его сокурсника, нынешнего президента России называли «окурком».

***

Допоки ворог зовнішній, як змій

«Повзе і жалить» – мусимо з ним битись.

Між іншим, чи не «вкусить», слід дивитись

Той ворог, що і внутрішній є – «свій…»

Де ж двоє б’ються, більше виграє

«Розумний» третій. Той, хто робить ставки,

Затягуючи кожному «удавку» –

Ще й миротворця з себе удає.

27.06.15

***

Я не люблю життя за щось пусте,

Нехай воно й блищить, високопробне…

Розділить нас з тим всім – плита надгробна.

Люблю життя за вічне, за святе…

Звичайні дні, і радісні, й сумні

Люблю, бо з них плететься, як намисто,

Оте життя… Дивитись в небо чисте,

Люблю, шляхи долаючи земні…

І там прошу я мудрості в небес(!),

Щоб навіть крізь невдачі і падіння

Знайти свій шлях, розвинути уміння,

Зміцнити дух між жорнами аскез.

28.06.15

***

Все погане, що не наше!

Те ж, що є в сусіда добре,

Наші воїни хоробрі

Відберуть! – сказала Раша…

Тож приховуючи лиця,

Ті й пішли «вопрос рішати».

Те ж, що гинуть їх солдати,

Це в Росії – таємниця!

04.07.15

***

Вже навчена рухатись «в ногу»

(Тим більше – російська людина)

Рівняється завжди на того,

На кого вказала країна!

На себе лиш вказує Путін,

Тож бачать його всі навколо.

Всі інші спокійно забуті…

Росія – це «замкнене коло».

04.07.15

***

Як віщий сон,то він не зрадить темі.

Нам снились багатьом, як в військо йдемо…

Здавалося б, безглузде сновидіння

Підказкою було для покоління

Про те, що буде ще на нашій долі

Ось ця війна. Та сон мовчав, хто в ролі

Тих «воріженьків» прийде битись з нами…

Мовчить і дійсність, блудить між світами…

05.07.15

***

Вірю в світле майбутнє і краще!

Хоч і грішні, й слабкі ми, як люди –

Українці не самі пропащі.

Бог ніколи про нас не забуде!

Лиш зміцнить нас терниста дорога.

Як пройдемо ті іспити чесно,

Ми на землю цю вимолим в Бога

Найнадійнішу варту – небесну!

05.07.15

***

Згадав про заморожену я рибу.

Давно було це, ось тепер згадав:

Коли в теплі відтанула вже «глиба»

Той сморід, що на двір увесь стояв,

Примусив нас скоріш копати яму,

Щоб рештки ті поглинула земля…

Пізніше вже я справи суть дотямив:

Заради грошей (ще тоді – рубля)

Знайшлись «розумні» й на рублі ті ласі,

Знайшли, як збути те, що не спасти…

Якщо і «заморозим» на Донбасі

Конфлікт – тим від проблеми не втекти…

11.07.15

***

«Дорослі діти» граються в війну.

Та зброя справжня, і вона вбиває.

Вона метал холодний і не має

Душі і серця… Душу ж – не одну,

Вже тисячі життів вона звела,

Холодна зброя, «гріючись в роботі»…

Дорослі люди, може, досить, годі!

Вогонь війни позбавлений тепла…

11.07.15

***

Це, мій друже, не та війна,

Що народною слід назвати.

Хтось про неї не хоче й знати,

Бо «далека» й «чужа» вона…

Маю думку, що ти не з тих,

Серед кого й Біда не знає,

Як той принцип про «хату скраю»

Відмінити… Тікай від них…

12.07.15

***

Мій другий фронт – це слово!

І, мабуть, важливіший.

Дружив і буду з віршем,

Війна ж ця тимчасова…

Надіюсь, час настане

Для прощення й прощання

З війною, і страждання

Минуть, хоч будуть рани

Боліти в поколіннях

Й майбутніх… Їх покровом

Хай буде – Правди Слово!

Воно не знає тління!

12.07.15

***

Минуле відродити примусово

Задумав «він»… Хто проти, вбив би кожного…

Тирани курять збоку гарячково:

В їх «рейтингу» веде нащадок Грозного.

18.07.15

***

«Зеу́шка», «Таньчик», «Са́ушка» –

Красиві імена…

Та це ж про зброю, а вона

Вбиває. Смерть не іграшка.

Навіщо ніжність у словах,

Де мова про війну?

В ім’я пестливе одягну

Я зброю, щоб прогнати страх.

18.07.15

P.S. «Зеу́шка» – зенітна установка,

«Таньчик» – танк — броньована бойова машина,

«Са́ушка» – самохідна артилерійська установка.

***

Тут зібрались, назвавшись солдатами,

Люди різних професій і віку.

Там удома рідня їх чекатиме,

Як синів і братів… Чоловіку

У молитвах проситиме з вірою

Жінка захисту, горді за тата

Будуть діти. За них, ради миру він

Все відклав і пішов – у солдати!

19.07.15

***

Вже не один, хто світ змінити хоче,

Жадав розбити дзеркало криве…

Якщо романтик, ще в тобі живе –

Спасеш його, у небо звівши очі…

Хоча і правлять світом аферисти,

Романтик все ж ніяк не програє.

У підсумку: для кожного – своє,

В одних – цей світ, а інших – совість чиста…

19.07.15

***

Чи буде намір мати результати?

(Відведення калібру менше ста.)

У мирі жити й мир імітувати –

Це різні речі… Села і міста,

Малі й великі пам’ятають досі,

Як (більше сотні) «відвели» торік…

Та зброя що? Стріляють люди! Досить

Втікати, може, від проблеми вбік…

22.07.15

***

Как агент «007» героем

Быть хотел он, но стал изгоем.

И «семёрка» ушла от него и Кремля,

Потому что они – два нуля…

25.07.15

P.S. Саміт «Великої сімки» підтвердить політику санкцій проти Росії – Туск (07.06.2015.)

***

З бажанням поєднати несумісне,

Хтось організм отруїть, хтось життя.

Солодке перетворюється в кисле,

Коли псується. Знає і дитя

Про терміни придатності, тому-то

Живе та справжнє – довго не лежить,

Бо час не консервують … Щастя ж мить

Не куплена цінніша, а здобута!

26.07.15

***

Науки й техніки прогрес

Іде вперед і жваво,

Наздоганяє звук експрес,

Машина мислить… Браво!

І безпілотний апарат,

Літальний – вже не казка,

А той «прогрес», що на солдат

Полює… Хитра пташка

Летить і бачить: що і де,

Усе фотографує.

Бува, ще здалеку гуде,

А інший раз дрейфує

Спокійно, тихо між зірок

В нічному небі… Гарно!

І палець вже знайшов курок,

Та не дістану ж … Марно…

01.08.15

***

Війна це чи гра в піддавки?

На відстані пострілу – стій.

Якщо вже дірявлять мішки,

Є дозвіл на постріл і твій…

01.08.15

nebo-donbasu-13

***

Цей конфлікт не нового покрою…

Це логічне продовження бою,

У якому, на жаль, ми програли,

Бо поганою грою вважали,

Те, як «бились» з міфічним фашизмом

Януковичі-регіонали,

Чередою на мітинги гнали.

Чи не нас? Та розвиднилось пізно,

Що за тим, ніби мирним зібранням

Вже стояла загроза для миру.

Так Росію «хрестили» ми в віру,

Що фашизм знов прийде на світанні…

02.08.15

***

Каюсь, бачив «чуже» телебачення…

Сподіваюсь, що тільки час

Справедливо розсудить нас.

Та чи матимуть значення

Розвінчання ті «відтерміновані?»

Маю сумнів… Немає ж дня

Хвороблива, щоб маячня

Не «в’їдалась» в мізки зомбовані.

02.08.15

***

В нас досвід хороший є!

По відео з залу Ради

Ми бачимо дії влади:

Хто робить щось, хто вдає

«Активність» та тягне час,

Щоб мати його побільше…

Прозорість! У інших – гірше.

Збираються в котрий раз

У Мінську на ті «торги»,

А потім всі кажуть «щиро»,

Те саме: «Ми йдем до миру,

Впираються – вороги… »

Та зникла б проблема враз,

Щоб зйомка велася з зали,

Щоб бачили люди й знали:

Хто ж бреше і тягне час!

08.08.15

***

Багато було теорій

Про те, що ж тримає світ?

Про трійцю китів у морі,

Про тіл і думок політ

Всі вчили, читали, чули…

Та все це – колись… Тепер

Нарешті усі збагнули:

Тримає світ – волонтер!

Насправді (було і буде!) –

Китів не знайдеш сліди:

Сміливі і добрі люди

Тримали цей світ завжди!

По-різному в кожній мові

Їх звали… В питанні ж слід

Зробити акцент на слові:

Не «що», Хто тримає світ?!

08.08.15

***

Це просто, черству вже хлібину

Розпарити й свіжу, живу –

Спожити. Не просто людину

Розмякшити дуже черству,

Що стала такою з роками,

Й надасть аргументи тверді:

«Мене ні ножем, ні руками –

Нікому не взяти…» В житті

Розм’якнути серцем – не значить

До викликів бути слабким.

І сильний, буває, заплаче,

Бо бути не може – черствим.

09.08.15

***

Для Бога досить імені та справ!

Звання, посади, рейтинги, все інше:

Дорослі ігри в значимість – не більше.

Не «Ким ти був?», важливо «Ким ти став?»

Не «Що ти мав?», важливо «Що віддав?»

09.08.15

***

Що хмара проти сонця?

Це ж пара і світило!

А хмара таки сонце заступила.

Ми ж цього «охоронця»

Ще й сваримо за захист,

І знову подаєм на сонце запит…

Незвично поетичні

Читати оди хмарам,

Ми тягнемось до сонця за Ікаром…

У миті лиш граничні,

Як спека й дуже парко,

Шукаємо очима в небі хмарку…

15.08.15

***

Це визнано віками: хитре слово

У час вагань почуте знову й знову,

І маячню одягне недоречну

В одежі правди… Саме, хто той речник, –

Теж аргумент! Чим «рупор» голосніший,

Тим слово розповсюдиться скоріше.

Ніхто ж бо не несе відповідальність

За слово те, за дію, бездіяльність,

За схвалення безчинства на Донбасі…

Не хочеш опинитись в сірій масі,

У натовпі, що зрадив Україну,

«Вмикай» частіше – сіру речовину…

15.08.15

***

Закоханий в одне дівча з дитинства,

Добився він серця і руки,

Хоча й не принц… Зачатки материнства,

Як мудра казка в перші вже роки

Пробуджує у немовлят-дівчаток

Їх перша лялька… Хлопчикам чомусь,

Дають мечі, пістолі, автомати…

Сувора правда… Все-таки комусь

Потрібно стати збройними військами,

Щоб бій прийняти… Тільки б зберегти

Дівчаток тих, які до того ж – мами(!),

Для них, для діток, землю цю – спасти…

16.08.15

***

Тому живем сьогодні у війні,

Бо звик давно зросійщений Донбас,

Що всі його ідеї «привізні».

У більшості, машинами «КамАЗ»

Навезли і снаряди до гармат,

Для гучної підтримки тих ідей…

В Росії був грабіжник, тут солдат.

І взявся дуже хвацько воїн цей

У стані «зранку й ввечері хмільний»

Впроваджувати мир, чи то війну.

У кого зброя, той завжди правий! –

Запам’ятав він «істину» одну.

Тому й у бійнях між своїми з них

Багато хто поліг. Не за Донбас…

Та їдуть інші, і все більше тих,

Хто прагне теж «навчити жити» нас.

22.08.15

***

Статистика все не знає,

Хоч каже, що знає. Тільки

Хіба порахуєш, скільки

Насправді війна ще має

Випробувань для народу?

Хіба ж то, хто зважить сльози,

Страждання душі чи шкоду,

Що терпить Земля? Прогнози ж

Складати по числах, зорях,

Сумнівне-таки заняття.

Хитка в передвість тих доля.

Допоки ж горить багаття,

То лиш очевидне й видно:

Ті мрії, що склались вчора,

Згоряють в вогні безслідно,

Бо дійсність – сьогодні хвора…

22.08.15

***

У бажане вірить людина,

В побачене, також в почуте.

На тому й будують новини.

Щоб тільки «мету» досягнути:

Брехню, зовсім голу і босу

Законом прикриють і правом.

Де ж правда багатоголоса,

Там часто обман і «підстава».

І цяцьку в дитини відняти –

Проблема, та іноді треба.

Боїшся думки порівняти,

То бійся, що правда не в тебе…

23.08.15

***

У цій війні не буде переможця.

Чи буде-таки справжня незалежність

Побачимо уже через роки…

Повірив би я в чудо залюбки,

Якби не помічав ту протилежність

Між словом й ділом кожного «вельможця».

24.08.15

***

Два дні, як відбув він відпустку.

Приїхав зі світлом в очах

Від радості: бачив онучку!

А ворог розгледіти страх

Хотів в тому погляді: бив –

І вцілив… Сказати все ж, треба

Так само без страху, як жив

На світі пішов він на небо.

Багато нам коштує Схід…

Хтось скаже, як виросте внучка,

Загинув чому її дід,

Чому шизофреників «кучку»

Той світ не спинив рік тому?

Не може, чи хоче не дуже,

Бо те, що ми мали в Криму,

Поразка і світу. Не служить

Уроком чомусь для людей

Відкрита війна проти людства

І Бога. Ще скільки смертей

Потрібно, щоб гул словоблудства

В серцях не розпалював злість,

Щоб розум зі злом не мирився?

…Навряд хто за щось відповість:

Злякався закон – поступився…

29.08.15

***

Ще літо не закінчилось, триває,

А я уже очікую наступне.

Надіюсь, браття «русскіє» підступно

Не «зіпсують» і третє літо… Знаю,

Що знову страхом воля їх прикута.

«Страшилки», що ще склали при «союзі»,

Живуть і далі… Всі Москві «не друзі»,

Хто бачить світ по-іншому. Тому-то,

Що все таки розпався «нерушимий»,

«Опіка» нам російська, як кайдани

Стискає руки, «поміч» їх – капкани

На наших стежках… Все це добре зримо,

Бо й далі хоче бути командиром

Росія, нам наказуючи: «Струнко!»

Та так не буде… Хибним розрахунком

Було прийти з війною – ради миру.

29.08.15

***

Здобув щось чи в дар отримав?

Тепер важливіше інше:

За стінами, за дверима,

Не критися, бо найгірше,

З чим можна в житті зіткнутись

Не бідність. Скоріш проблема,

Що зайвих бажань позбутись

Не просто. Життя – система,

Що каже: «Бери. Сьогодні

Не треба? На потім буде».

Ти знаєш десь є голодні,

Знедолені, бідні люди –

Знайди їх. Повір, це треба,

Найперше, тобі. На світі

Молитимуться за тебе,

І дні будуть світлом вкриті…

30.08.15

***

Як тіло лиш служить людині,

Бо Бог наділив нас душею –

То й вчинки людини повинні

В житті керуватися нею.

Здавалося б, просто і ясно,

Це ще споконвіку відомо.

Плетуться ж змією, хвилясто

Сліди від сусідів. Чи вдома

Залишили душі й не брали

З собою, щоб совість приспати.

«Наплутали» дійсно немало.

Хто має те все розв’язати?

30.08.15

***

А в нас їжак щовечора гостює!

Йому приємно, й котик не нудьгує.

Він став вже свій. Давно один із нас!

Теж хоче, щоб у мирі жив Донбас!

02.09.15

nebo-donbasu-14

***

Уже б і спав, якби не сон поганий:

Наснилось, що закінчилась війна.

Що в тім погане? Тільки те, як саме

Дійшла у те «завершення» вона,

Розтягнута у часі на десятки

Років протистояння у вогні,

Війна свої впровадила «порядки».

На перший погляд, навіть незначні.

Як в мирний час рекламні флаєрочки

Скрізь роздавали зброю для людей.

І брали всі. Який кредит, «розстрочка»?

За символічну плату. Тож смертей

Зростала кількість. Стали ж всі «стрільцями»

І зопалу, немовби граючись,

Стріляли всюди. Вже й копати ями

Фізично не встигали. «Розійшлись»,

Не зовсім розуміючи, для чого?

Давно розмились грані: ворог, свій.

Уже й в живих не лишилось нікого…

Кінець війні. І маячні моїй…

05.09.15

***

Не завжди люди сходяться думками.

У різні боки в морі інформацій

Пливуть ковчеги партій, федерацій,

Тому і вільний вітер між вітрами

Сьогодні рідкість. Вміють люди й хмари,

Коли дощу не хочуть, розганяти.

Та штучний вітер завжди виробляти

Процес витратний. А від того й свари

В питанні: «Хто платитиме за вітер?»

Ще й мовив хтось, підсипавши тим солі:

А може, краще купим парасолі?

Хай піде дощ, бо ж спека – сохнуть квіти…

05.09.15

***

Це вдома важливо, щоб стіни і стеля

Були у відмінному стані.

Тут перше – їх міцність! Надійна оселя –

Дасть Бог, то і дні – не останні…

05.09.15

nebo-donbasu-15

***

Своїми іменами

Якщо назвати речі:

Загралися словами –

Дійшло до колотнечі.

Вважали б найціннішим

Людське життя насправді:

Були би ми мудріші,

Бо «воріженьки» й раді,

Що носимо з собою,

Як звичну річ гранату.

«Хто ж» використав зброю,

Чи будем правду знати?

Питання риторичне…

Тих «правд» багато буде.

На жаль, картина звична:

Знов правда десь заблудить…

06.09.15

P.S. Про трагічний випадок біля Верховної Ради в Києві (31.08.2015).

***

Ніколи не думай, що втрачений день,

Якщо не приніс він прибутку.

Надбання не всі покладеш до кишень.

Нічого – не привід для смутку…

Якщо ж ти нічого не втратив, це вже

День з плюсом. Гадаю, помітив,

Що сонце ще гріє, що хтось береже

Твій дім і родину, що діти

Вже майже дорослі та люблять тебе

Любов’ю дитячою – щиро!

За те, що віддати ти згоден себе

За інших, ти став їх кумиром.

Що вже й забагато. Для всього свій час.

Твій час не зупинять раніше

Ні війни, ні люди. Господь поміж нас!

Йому, що там далі – видніше…

09.09.15

***

В проблемних питаннях з Москвою

Втішає єдине: не всі

Брехливим повірили ЗМІ.

Хтось «дружить» іще з головою.

11.09.15

***

Змирись. Не шукай, солдате,

Своєї у тім вини,

Що всім не вдалось діждати

Початку кінця війни.

Дай Бог, щоб повівся гідно

І зброю відвів «стрілець»,

Щоб чути було і видно,

Що справді війні кінець.

11.09.15

***

А скільки це – півроку?

Це віршів сто тому.

Ось камуфляж зніму

І в дуже стислі строки

Складу ті вірші в збірку

Та повезу на схід.

Скажу своїм: «Привіт!

Влаштуємо вечірку?»

Звичайно, – скажуть хлопці –

Нам, брате, заспівай.

Ось твій, без цукру, чай.

Ми інше щось по стопці

Наллєм за зустріч нашу.

Розповідай, що там

Нового в Луцьку? Сам?

Чи, може, вже Наташу

Якусь зустрів, чи Зою.

Передавай привіт!

Спасибі, та лиш кіт

Зживається зі мною,

І «мурки» ще немає.

Так, в жартах сплине час.

Скажу зібравшись: «Вас,

Живими теж чекають!

Якихось ще півроку,

Мине одна зима,

Дивись, а вже й кума

Чи жінка буде збоку…»

11.09.15

***

Як на шляху додому

Тебе застане злива,

Почуєш звуки грому,

Що схожі на розриви,

Згадаєш, як гриміло

Постійно, дні і ночі…

Підеш і далі сміло,

Хай грім собі гуркоче…

11.09.15

***

Спасибі всім(!), хто помічав, читав…

Відвоював… З Донбасу на прощання

Скажу, як є: десь вдома, на дивані,

Нічого того я б не написав,

Бо не придбав би досвід той ніде,

Окрім війни. На жаль, вона ще йде:

В полях, в містах, в мізках, в словах поета…

Зустрінемось в «тенетах» Інтернету…

11.09.15

***

Щоб з тими, хто у зоні покриття,

Згадати тих, хто недоступним став –

Везу додому тільки те, що брав:

Свій телефон, гітару і життя…

11.09.15

***

Тебе покликав нібито – наказ,

Та був ще й голос совісті, це він

Сказав тоді: «Так буде чесно. Дзвін

Тривожний дуже, тож в дорогу час.»

І ви пішли… Ти й голос той, що є

Дарованим Творцем поводирем,

Який провів під кулями, вогнем,

Бо обхідних шляхів – не визнає.

Тож йди вперед і далі – не чекай,

Якусь ще нагороду. Поміж тим,

Ти вже її отримав, ти – живим

Прийшов до свого дому, в рідний край!

11.09.15

Зміст

Передмова 3

Слово автора 8

Це природа – відверта і щира! 10

Як важко в тій Росії жити стало 10

Така пора – тримаю я дві зброї. 11

Вы сегодня уже прозрели (рос.) 12

А правда у всех своя (рос.). 13

Бодрящее дыхание весны (рос.) 13

Під час війни дорослішають діти 14

«Кто есть кто?» – все решаем мы споры (рос.) 14

Родился – будь готовым умереть! (рос.) 15

Ніхто, ніколи і нізащо 15

У мене слів, а в телефоні пам’яті 16

Людина звикає до всього… Жаль… 17

Коли в листах читаю: «Ви – герої… 17

Сьогодні вже день без дощу… 18

Якщо ще й родюча донецька земля 19
Ця весна з забаганками осені 20

Христос Воскрес! Воскресне – Україна! 20

Повертатись нелегко з війни… 21

Порушив хтось гармонію в природі… 21

Покрив туман травневий цей світанок 22

«Зелених чоловічків» не було 23

Невибаглива доля військових 23
Хай Бог простить…Вони – лише солдати… 25

День підкаже для роздумів тему 25

Сонце блиснуло і знов втекло за хмари 26

Хто такий, волонтер? … 27

І чули, як «Град» стріляє 27

Правда в тім, що «укропський» снаряд 28

А небо Донбасу 28

Я повернусь! Та тільки не для того 29

Не чекай, доки станеться чудо 29

Це все потрібно: пам’ять, вшанування… 30

Не дуже то привітним … 30

Майстер-клас по «режисурі» 31

Це дерево «били» – двічі 32
Підтверджень є десятки… 33

В цьому світі, що «зітканий із протиріч» 33

Коли здригається земля 34

Бува, хтось скаже слово влучне 34

Ось, здавалося б, є інформація 35

Одному перший бій останнім став… 35

Не хочеться писати про війну… 36

Лиш, як стихло, тоді всі збагнули 36

Блондинка стоит с винтовкой (рос.) 37

Приблизно, як для мавпи протигаз 37

Колись було престижно у Москві 37

На жаль, немало тих, хто втік від військкомату 38

Ти бачив, як вітаються солдати? 39

Довелось «подружитись» зі зброєю… 39

Ти прийшов сюди свідомо 40

Більше року вже ця війна… 40

Людей хороших більшість. Що й казати 41

Природа обіцяла гарний день! 41

Спортсмен, коли йому у бій 42

Дитя закриє очі 42

С унизительной кличкой «Окурок» (рос.) 43

Допоки ворог зовнішній, як змій 43

Я не люблю життя за щось пусте 44

Все погане, що не наше! 44

Вже навчена рухатись «в ногу» 45

Як віщий сон, то він не зрадить темі 45

Вірю в світле майбутнє і краще! 45

Згадав про заморожену я рибу 46

«Дорослі діти» граються в війну 46

Це, мій друже, не та війна 47

Мій другий фронт – це слово! 47

Минуле відродити примусово 48

«Зеу́шка», «Таньчик», «Са́ушка» 48

Тут зібрались, назвавшись солдатами 48

Вже не один, хто світ змінити хоче 49

Чи буде намір мати результати? 49

Как агент «007» героем (рос.) 49

З бажанням поєднати несумісне 50

Науки й техніки прогрес 50

Війна це чи гра в піддавки? 51

Цей конфлікт не нового покрою… 51

Каюсь, бачив «чуже» телебачення… 52

В нас досвід хороший є! 52

Багато було теорій 53

Це просто, черству вже хлібину 54

Для Бога досить імені та справ! 54

Що хмара проти сонця? 54

Це визнано віками: хитре слово 55

Закоханий в одне дівча з дитинства 55

Тому живем сьогодні у війні 56

Статистика все не знає 57

У бажане вірить людина 57

У цій війні не буде переможця 58

Два дні, як відбув він відпустку 58

Ще літо не закінчилось, триває 59

Здобув щось чи в дар отримав? 60

Як тіло лиш служить людині 60

А в нас їжак щовечора гостює! 61

Уже б і спав, якби не сон поганий 61

Не завжди люди сходяться думками 62

Це вдома важливо, щоб стіни і стеля 63

Своїми іменами 64

Ніколи не думай, що втрачений день 64

В проблемних питаннях з Москвою 65

Змирись. Не шукай, солдате 65

А скільки це – півроку? 66

Як на шляху додому 67

Спасибі всім(!), хто помічав, читав… 67

Щоб з тими, хто у зоні покриття 67

Тебе покликав нібито – наказ 68

Літературно-художнє видання

Щербик Юрій

НЕБО ДОНБАСУ

Поезія

Літературний редактор: Олександр Васильєв

Технічний редактор: Іванна Захарчук

Художнє оформлення: Юрій Щербик

Формат 60х84 1/32. Обсяг 2,09 ум. друк. арк., 2,01 обл.-вид. арк.

Наклад 500 пр. Зам. 216. Видавець і виготовлювач – Вежа-Друк

(м. Луцьк, вул. Бойка, 1, тел. (0332) 29-90-65). Свідоцтво Держ. комітету телебачення та радіомовлення України ДК № 4607 від 30.08.2013 р.

Оновлено: Липень 12, 2016