Юрій Щербик. Нове з-під НЕБА ДОНБАСУ

Березень 21, 2018

2222

Вірші Юрія Щербика без ретуші..
Коротка передмова.
У 2014 – 2015 р.р. Ю.Щербик – воїн ЗСУ, учасник АТО.
У 2016 році видає першу збірку віршів «Небо Донбасу».
2017 р. – вийшла з друку збірка «На лінії невидимих фронтів». (купити на сайті видавництва)
Паралельно займається волонтерством та творчою діяльністю. Як автор-виконавець
стає учасником та лауреатом багатьох фестивалів авторської та патріотичної пісні. Найвідоміші: «Оберіг» 2017р. м.Луцьк. «Пісні народжені в АТО» 2017 р. м.Дніпро.
2018-тий рік – знову воїн ЗСУ.  На цій сторінці у читача є можливісь ознайомитись із віршами Юрія Щербика, які пишуться у теперішньому часі. Найновіше з передової…

P.S.   Варто зазначити, що такі слова, як: росія, москва, кремль, путін… похідні від них та інші, які мають відношення до «старшого брата» автор пише з малої літери не помилково, а ПРИНЦИПОВО.

До біженців з Донбасу

Хто дім лишив на сході, ви не зліться

За те на світ, на ближніх чи на Бога…

Нелегко вам без рідного порогу,

І хочеться напитися з криниці Батьківської…

Ще більш нестерпна спека, Бо теж чужа…

Та будемо правдиві: Були і ви у прагненнях «мінливі»…

Чи не тому… те рідне так далеко…

Ю.Щербик.

20-те червня. Міжнародний день біженців.

Хоч свято проходить тихіше
Ніж той же День матері – є,
У серці батьківському ніша
Любові не менша! Стає
Це видно по батькових вчинках
Та справах! Все свідчить про те,
Що він жив для тебе, дитинко…
А «Мати» – це слово… святе!

17-те червня. Міжнародний день батька.

17.06.2018 Ю.Щербик.

Я б не «капав на мозок» ніко́му –
У лапках же усі ті «герої»,
Доки діють: цей «пост» – «три в одному»
Напишу та піду… по набої…

•••
Гігабайтами та мегатоннами
Пропаганди брехливо-російської,
Хто накормлений, той і до війська йде
Промосковського… Поза законами
Проти світу земного й небесного
Та з хоругвами тут же й «кирило» йде.
Образ «сталіна» їм тим кадилом є,
Що димить ще на місці почесному.
Вбивчим куровом тим одурманені,
Злом напоєні, як енергетиком,
Із діагнозом «післясовєтікум»
Там кричать: «Ця війна не остання є!»…

•••
«Загадкова російська душа»
Не така вже тепер загадкова.
Гарний міф із художнього слова
Не протримався довго… Ні США
Ні Європа, ні ще хтось чужий
Показав, хто тут є аферистом:
Те, що в душі плювати швидкий –
росіянин довів… особисто!

•••
Подумав, чи не надто вже я взявся
російський винуватити народ…
Не надто, бо на нього сподівався,
Очікував на прояви чеснот
Від нього я… Хотів би – міг спинити
Війну оцю тверде сказавши «Ні!».
Та змовчав він – погодився служити
«царьку», з яким і тоне у брехні…

P.S. Виявляється, що кілька днів тому був «день росії». Шкода́, що своє «привітання» опублікував трішки із запізненням…

16.06.2018 Ю.Щербик.

Ніяка амуніція, вбрання́,
Не зроблять з мене справжнього солдата,
Якщо не буду поряд помічати
По зброї побратима. Ми рідня
Тепер одна! Без давності й ціни
Братерство це – сповите у траншеях!
Тут добре усвідомив ще одне я:
Вернутися людиною з війни –
Це більш, ніж просто вижити у ній…
Щоб справді світ і вдома був світлішим:
Прийти туди хотів би я мудрішим…
Потрібно це найбільш… сім’ї моїй!

15.06.2018 Ю.Щербик.

Хто вони – фанати, чи вже важчий
У людей діагноз? Вимагати:
«Хліба та видовищ», все найкраще –
Можна… тільки й розум слід вмикати…

Їдуть, то вже їхали б з кінцями…
Менш було б ударів тих у спину.
Здох би «путін»: плюнути у яму –
Я б поїхав… сука, ще не згинув…

P.S. Мені зовсім не жаль тих, кому просто дадуть по пиці чи ребрах. Але, якщо когось ще й затримають – Україна буде думати, як цих «героїв» визволити із полону…

14.06.2018 Ю. Щербик.

Чи дійсно у когось вже мислення зовсім відсутнє –
Бо мало це: мати нахабність і більше нічо́го.
Той «брат із минулого» знову стріляє в майбутнє –
Та риє у ньому могилу для себе самого…

Ті квіти колись прикрашали добротний будинок,
Тепер біля залишків дому зустрілися з літом…
Чи має у залишку совість, хто цей поєдинок
Затіяв заради отого… «минулого світу»?

10.06.2018 Ю.Щербик.

Почув, що у червні День друзів! Неправда!
Згадалось, дні «темні» були:
Приходили друзі, не тільки поради –
Давали усе, що могли…
Сказати щось другу я тільки хотів ще –
Мене він читав і без слів…
Нехай і у тебе в житті буде більше
Для друзів присвячених днів!

P.S. Якщо говорити прозою, то від того, який ти у стосунках із людьми залежить скільки справжніх друзів буде і в тебе.
Я маю хороших старих друзів та втішаюсь тим, що й сьогодні зустрічаю людей, які стають друзями… Не усі вони волонтери, та  у моєму випадку ці слова: «волонтер» та «друг» – стали синонімами! Дякую усім старим та новим друзям за Вашу присутність у моєму житті!

Ю. Щербик.

9-те червня – Міжнародний День друзів

Якщо і скину камуфляж –
Я боротьбу цю не зали́шу:
Допоки «рускій мір» ще дише –
Кричати буде він: «Крим наш!».
Тому і досі той «шахтар» 
У надрах десь «знаходить» зброю –
Бо все ідуть ще «гумконвої»…
То «Мінськ», це що – «гнилий базар»?

08.06.2018 Ю. Щербик.

Стеля підвісна – це, може, й круто!
Та зате надійніша – зі шпал!
Хоч якийсь, та стримає «метал»,
Що російський воїн, «почєму-то»,
Й досі ще «блукаючи» Донбасом,
Все ще випускає з різних дул…
Час уже й кінчати той розгул –
Є у нас і свій «метал» з фугасом!

03.06.2018 Ю. Щербик.

У нас ластівки́ гнізда звили!
Скажу їм: «Спасибі! Ось тільки,
Для вас це безпечно наскільки –
Не знаю, бо криє щосили
Нас ворог вогнем… тож, працює
І наша тут зброя щоденно.
«Важкому металу» не певен,
Що будете раді… Не цю я
І сам краще б «музику» слухав,
Та вибір не роблять солдати.
Буває, вже ляжу і спати –
Та «музика» грає у вухах.
Але ж, ластівки́, може буде
Тут мир, як свої ви оселі
Будуєте… Може, у села
Почнуть повертатися люди!
Щоб жити! Сьогодні ж радію
Близькому сусідству із вами!»
Радію й за себе: з птахами –
Уже спілкуватися вмію!

02.06.2018 Ю. Щербик.

Цей травень геть не знав легких доріг…
Хоча було й тепло́… та більш пекло́
У грудях все ж… ось травень, врешті, збіг –
І нас життя у червень привело,
Де перший день – День захисту дітей!
Ми ж діти всі! Наш Отче, не знімай
Лиш захист свій! Зроби, щоб червень цей
Стрільцем не був… Вже б краще за врожай
У полі йшли аграріїв «бої»,
У небі десь гримів би лиш Ілля…
Пішли б чужі, лишилися б свої –
У віршах цих… різким не був би я…

01.06.2018 Ю.Щербик.

Як пес сусідський, що постійно виє –
«Дістали» ці «прильоти»…. Не стріляти
Могли раніш, хоча б, заради свята!
Те правило, чомусь, уже не діє…

АТО? Війна? Щось ще… У чім питання:
У назві чи у справі? Чи сьогодні
Ще хтось не знає, чий це «пес»на сході,
Що знову спокій дня порушив зрання…

28.05.2018 Ю. Щербик

Знаєш, є тут життя – «на нулю»…
Ще й яке! Може, десь і спокійно,
А у нас стрілянина постійна –
Справа звична. Потрібно – і сплю,
Хоч і свище щось поряд, гримить…
Поміж тим, всі навколишні звуки
Чую краще й ціную! Наука,
Все ж війна непогана, бо вчить
Основному: любити життя!
Не за щось там… а просто любити!
Я й люблю! Ще й беруся творити!
Проростають між рим почуття
Навіть там, де, здавалося б, їм
І не місце й не час… Ось і знову
Пролетіло все повз… тільки слово,
Що «спіймав» я дарую усім!

27.05.2018 Ю.Щербик

Залишені стіни… Подумав:
Сьогодні для нас – це фортеця!
Для когось те місце, що зветься
Мала Батьківщи́на! Із сумом
Покинули люди оселю –
Усе, що нажите, набуте,
Ураз загубивши… Відчути
Не дай Бог подібне… Де стеля
Була вже видніється небо,
Яке вже не мирне відтоді,
Як Крим відібрали… На сході
Так «просто» не вийшло! Чи треба
Ті стіни, було, все ж віддати –
Аби у центральній частині
Країни, у іншій хатині,
Подібний форпост будувати?

26.05.2018 Ю. Щербик.

Нам здалось, що кінець війні:
Різко ворог затих! Причина?
Відповім: (ти вже вір чи ні)
Кажуть, їде до нас Турчинов….
То у тиші все ж є ціна!
Може, більше тих «слуг народу»
Запросити на схід? Війна
Проливає, на жаль, не воду…

25.05.2018 Ю. Щербик.

Їх жилети лишились лежати…
Хто до вибуху був трохи ближче
Вже не з нами… Руслан, нині вище
Тих небес, що ми бачим… Солдата,
Що на метр був далі, можливо,
Ще врятують і жити він буде…
Помоліться за Юрія, люди!
Разом вимолім зцілення-диво…

24.05.2018 Ю. Щербик

Після вибухо-шумного дня
Загорнутися тягне у тишу…
На хвилинку війну я зали́шу…
Не біда, що щетина-стерня
Вже тижнева, і зовсім взуття
Не парадне… Таке, як доріжки…
Побут – потім… я з тишею трішки
Хоч помовчу… За це відчуття
Ми і боремось, хочеться лиш
Тихо жити у мирі… Немало,
Віддали ми цій мрії… Вбивали
Нас і вчора… Чому не кричиш,
Ти про злочин цей, «спостерігач»,
Що на джипах тут їздиш? Для чого
Ти тут є, як не чуєш нічого?
Очевидне, нарешті, побач…

23.05.2018 Ю. Щербик.

Ти, звісно, знаєш хто він – волонтер!
По суті та по духу – це добродій!
З‘явився він, звичайно, не на сході,
А лиш помітним більше став тепер –
У час, коли для фронту, для бійців,
Робив усе, що міг… і Небо знає
Наступників Святого Миколая(!),
Девіз чий: «Більше справ та менше слів»!

P.S. Волонтером вважаю кожного, хто якимось чином долучився до справи підтримки наших воїнів, до інших справ, суть яких – допомога ближньому та нужденному!
Вірш, у переважній більшості про усіх Вас, добродії! Нехай Святий Миколай і надалі допомагає Вам у добрих та милосердних справах!

22.05.2018 Ю. Щербик.

22-ге травня – Святителя Миколи Чудотворця (Літнього Миколи).

 

Це добре, як є «Вай-фай»!
Немає, шкода́, додатку,
Щоб слав вільний час… Вмикай,
Було б, і сиди… Спочатку,
По друзях «проходжу» я,
Дивлюся: хто, чим «страждає»…
Годинку Фейсбук-сім‘я
З‘їдає, як мить… Лишаю
Я коло тоді своє,
По інших іду ресурсах.
Дивлюся, на що «клює»
Ще «вата»… Якщо на «дур» все ж –
Читати про тупість мас,
Пробачте, вже сил не маю…
Бо вільний ціную час –
Кажу я «Гуд бай» «Вай-фаю»…

20.05.2018 Ю. Щербик.

Аби не образити своїх читачів серед яких є вразливі дівчата, чутливі жіночки та естети-літератори – маю зазначити перед віршем, що він із категорії «чорний гумор». Діло було на початку весни…

Від правди до анекдоту
Лиш крок. Якось, дощ я ганив:
– Ми тут не морська піхота,
І плаваю я погано.
Літати також не вмію,
На воду не маю лиж…
Сказав хтось: «Як куля вгріє
У скроню… таки «злетиш»…

P.S. На завтра обіцяю… просто гумор…

19.05.2018 Ю. Щербик.

Хто в темі, знає: «бронік» без броні –
Це просто безрукавка і не більше.
Він знав, що має бути на війні,
Хоч знала спина, що для неї біль це –
Нести оті пластини… Скажеш ти:
– Як визнали придатним, значить мав
Здоров‘я все ж… «Комісію пройти:
Ти знаєш, легко. Привід не шукав,
Аби втекти від армії. Сюди
Прийшов він сам, бо саме зараз, тут,
Стояти мав! А далі: хто, куди –
Життя покаже… Може і статут
Який порушив, знявши той метал.
Та тіло що? А тим, що совість слухав
Він власний все ж посилив арсенал:
Отримав силу від Святого Духа!»

18.05.2018 Ю. Щербик.

У воді відбивається небо, як у дзеркалі… знаєш для чого?
Щоб торкнутись до кожної пари навіть впавших додолу очей…
У Небес тих є мрія-потреба: навернути на зустрічі із Богом
Кожну душу! Дивитись крізь хмари – це ж так просто… Та все ж на людей
Часом слабкість находить і туга заганяє думки у зневіру…
Сум розвіяти вітром прозріння може кожен, хто бачить, що там
Паралельна реальність є друга… Тут твій хрест не важкий понад міру:
Донеси лиш його… Вознесіння – Небаса обіцяють і нам!

17.05.18. Вознесіння Господнє.

Ю. Щербик.

Та гойдалки стихла… Нікого…
Пішли десь по білому світу
З дитинством обкраденим діти…
Не чує їх сміху дзвінкого
Горіх, що й не думав втікати
Й розстріляний… вкотре, безжально…
Та все ж він живий! Це нормально –
З горішками будуть… солдати…

13.05.2018 Юрій Щербик.

Сидів би вдома – словом грубуватим
Зустрів би цю погоду: дощ та вітер.
Та тут я інший: з вітром вчусь дружити!
Не буду і від дощика втікати,
Бо краплі ті – не кулі: злі й щемливі,
А вітер – це не хвиля вибухова…
Ці дні мої (!) і разом з ними знову
Живу й пишу я… у своєму стилі.

12.05.2018 Ю. Щербик.

Сонячний промінь не може заглянути в хату,
Спить, ніби, дім, у якому затрималась ніч…
Вікна ж «броньовані» мусив собі змайструвати
Кожен, хто знає, що скло це крихка таки річ…
Правда, той захист, скоріше, потрібний будинку –
Хоч і слабкий він: від куль лиш… а люди давно
Знають у льосі вже сходинку кожну й цеглинку…
Там і живуть… У підвалі… навіщо вікно?

11.05.2018 Ю. Щербик.

Нескромно зазначу у статусі:
На те у солдата накази є,
Когось, ще й ім’я зобов‘язує –
Ніколи, ніде… не здаватися!

6-те травня!
Юрій Щербик.

А щастя, це все й багато?
Не вірю і навіть смішно,
Як радить нам хтось успішний,
Що треба лише придбати
Щось стильне, круте, гламурне –
І будете мати щастя!
Заробить, як щось продасться
Той «радник», що геть не дурник…
А людям ізнов не спиться:
Все є… та чогось немає…
Так дивно, як хтось не знає,
Що щастя: воно – в дрібницях!

05.05.2018 Ю. Щербик.

Чиї ж це ЗМІ (?), що вперто натякають,
Як «треба» святкувати перемогу…
Ковтнеш? Я – ні. І на святому грають,
Аби «совку» прокласти знов дорогу…

04.05.2018 Ю. Щербик.

Війна все ще тут – на Донбасі.
Затримались «гості» незвані,
Все інше, тому, не на часі…
Погано, що деякі грані
Вже стерли роки і для світу
Не видно, що миру на сході
Чекати не місяць – як літа,
А більше, бо «гості»… голодні…

01.05.2018 Ю. Щербик.

Москалю, де б не сів – скрізь погано…
Відновити «союз», щоб було,
Як колись так хотів… ті майдани
Збили плани – і тут «западло»:
Йде за Києвом світ… Може й грижу 
Вже нажив, все ж бо тягне собі.
«новоросії» плід… теж не вижив –
Захлинувся у водах брехні…

29.04.2018 Ю. Щербик.

Зірок тепловізор «не бачить»…
Тепло тих далеких світил
Чуже та холодне… Гарячий
Є чай, це вже плюс! «Травісил»
Скуштую я замість дюшески,
І вийду на пост: мій вже час.
Небесні мозаїки й фрески
На місці – плюс також! Щораз,
Знахожджу якісь я підказки
У висі… одне не збагну:
Як довго іще до розв‘язки
У повісті цій… про війну?

28.04.2018 Ю. Щербик.

Хотіли у хатині жити люди,
Дерева ще могли б собі рости…
Цей цвіт останній – плоду вже не буде…
Хтось каже: «Із “росією” мости
Нам треба будувати!». А на чому?
Із чого? Може, з цегли із руїн?
Чи з тих дерев, що впали біля дому?
Із них уже прокладено трамплін
З якого ми і скочили у пастку –
Та вибратися зможем – сили є!
Ось тільки не просіть мене, будь ласка,
Дружити з тим, хто плоть мою клює…

27.04.2018 Ю.Щербик

Ми тут не будуєм палаців,
Парканів пихатих алеї
Не зводим… З-під боєприпасів
Був ящик: тепер – із землею.
А ще із землею мішечки –
І маєм для нас та країни
Від ворога захист! За гречку,
Ще б свій не «здавав» Україну…

21.04.2018 Ю. Щербик.

Навіть не чорно-біла:
Дійсність у «сірій зоні»
Сіра… Бува червоні
Краплі течуть по тілу
Там, де шматки металу
Ріжуть усе живе…
Світ же на частки рве
Зовсім не зброя… Мало
Людям землі чи сонця,
Мало свого їм дому?
Треба нести чужому
Біди та біль… і фон цей:
Сірий, сумний та вбивчий…
Кажуть: «Усе мине.»
Вірю, таки змахне
Сірість цю час. Як слідчий
Зробить свою він справу:
Чесно розкриє злочин.
Доки ж брехня охоче
Грає свою виставу
Дійсність сумна та сіра
Знову краде пейзаж
Наче туман. «Крим наш» –
Доказ тому. Про віру
Буде щось нам казати
Злодій один чи другий,
Словом, як ті папуги
Гратися лиш… «Пилати»
Вмиють, як завжди, руки;
Вмиють свої слова…
Ще й не такі «дива»
Творять юристи-суки…

21.04.2018 Ю. Щербик.

Ця війна – ніби снайперів гра:
Наче спорт – лиш мішені… живі…
Вже знайшовся б стрілець у «москві» –
Той, що «путіну» скаже: «Пора!»…

18.04.2018 Ю. Щербик.

Це було не найважче завдання,
Хоч легких їх також – не бувало –
Тільки міна, що день розірвала
Час спинила… спинивши останній
Для розвідника вихід на справу…
І останню життєву дорогу…
Він загинув… Винити в тім Бога –
Не беруся… У Небі вже: «Слава!»
Херувими герою співають!
Хочу просто навколішки стати
Хай крізь сльози, та твердо сказати:
ТИ ГЕРОЙ! А вони – НЕ ВМИРАЮТЬ!
 .
Не вмирає і пам‘ять! Ніколи
Не забудуть тебе рідні, друзі!
Важко буде їм жити у тузі –
Мають жити! Ітимуть до школи
Де ти вчився, на цвинтар ітимуть
Люди завжди, найбільше – у квітні.
Хоч тепло ще далеко не літнє –
Ранні квіти вже всюди цвістимуть…
Та чогось буде не вистачати,
Буде радості справжньої мало
Бо тебе… саме в квітні не стало…
Спи спокійно, ГЕРОЮ-СОЛДАТЕ!
.
16.04.2018.

Хтось брехні оголошує страйк,
Хто сильніший – іде вже війною
Проти неї… І ти можеш лайк
Тут поставити лиш… чи, як зброю
Мати скріз із собою й нести
Чесне слово(!), бо правду хтось має
Захистити… «антихрист» хрести,
Хай цілує… Бог бачить та знає,
Що порожній той жест… Як колись,
Не ведись на байки псевдобрата.
Ти на справи його подивись:
Кожна – злочин. Не бійся це знати!

15.04.2018 Ю. Щербик.

33333

Зросла, спочатку, в душах і серцях
Звичайна лінь… а там у ріст пішла
Уже й байдужість… Вбила перший цвях
Якраз вона у мрію, що була
Знайома вже на дотик і на смак –
Та мовив слово заздрістний «сусід»:
– Свободу не дарують просто так…
За неї треба битись! Дивний світ,
Здавалося б, розумний… та чомусь
Живе неначе дика звірина,
Що все лише полює… Не здаюсь
Борюсь і я за волю, хоч ціна
Її росте постійно, а життя
Не варте геть нічого… Так було
Не завжди: жаль, що в душах і серцях
З байдужістю і звірство проросло…

14.04.2018 Ю.Щербик.

 …

Весна! Став «клас»!
Нарешті сонце світить
Та гріє нас!
Розквітнув дійсно квітень!
А день новий 
Додав світлину свіжу –
Христос живий!
І ПАСКА – це не їжа!

Ю. Щербик.
8- ме квітня 2018 р. – Великдень!

Знов світлиною неба Донбасу
Поділюся з тобою сьогодні!
Це Господь цю величну окрасу
Дарував для Землі! Великодніх,
Подарунків не маю від себе…
Лиш думки… Не чекаю везіння;
Знаю, можу утішити Небо,
Як Христове Святе Воскресіння
Я до серця пущу… Як наповню
Спраглу душу любов‘ю та світлом,
Як своє воскресіння духовне
Тим наближу – Бог буде радіти!

Ю. Щербик.
7-ме квітня 2018р.

Може, друже, здивую тебе я,–
Із малого зростає велике…
А сьогодні й копати траншеї –
Справа честі! Щоб «братство» дволике
Не пройшло… українець лакеєм,
Щоб не був у кривавого ката –
На Донбасі хтось риє траншеї…
Більш нічого не буду казати…

01.04.2018 Ю. Щербик.

Тут не пройшов торнадо,
Це не природи злочин:
«путін» сказав: «Так надо!».
Здався «проффесор»: «Хочеш?
Добре, віддам країну».
Тільки вона повстала!
Далі були… руїни,
Долі, що їх зламала
Ця «не війна», ще й землю
Нашу привласнив злодій.
Міг би – спалив би «кремль» я
Той, що життя на сході
Все таки вбив, частково.
Каже: «Заради миру!»
Каже: «російську мову
Так захищав… та віру».

01.04.2018 Ю. Щербик.

Кажуть уже після Стрітення
Влада приходить весни…
Кажуть: «Немає війни».
Тільки вже людям та світу я
Вірю не дуже… Вони,
– Ще перемир’я невтрачене, –
Кажуть,… а куля була,
Мабуть, не зла, бо пройшла
Повз… Вірю більш у побачене –
Досі… немає тепла.

24.03.2018 Ю. Щербик.

Нема нічого кращого, як впасти
В обійми ніжні спального мішка.
Мій сон та дійсність: два світи-контрасти.
І це вже добре… Правда, річ тонка
Той сон солдатський тут, на перехресті
Війни та миру, де безжальна мить
У сни стріляє й каже: «Служба – хрест твій!
Вставай «Укропе», «сєпар» вже не спить»…
18.03.2018 Ю. Щербик.

Він не воскрес – той натовп не вмирав,
Якому лиш видовищ треба й хліба…
Це саме він те «розіпни» волав,
Наївшись перед тим і хліба й риби…
На лад новий про долю, що гірка 
Завів мотив… «Братерської любові»,
Шукаючи, кричав: «Введи війська!».
І знову, як тоді… напився крові…

17.03.2018 Ю. Щербик.

Про вибори без вибору…

Якщо нам кажуть: «Под одну грєбьонку
Не надо всєх чєсать»… візьмімо два
Тих гребінця, в Оленки та в Альонки;
Чи не росія, глянемо, бува,
Їх виробник? Китай. Китай –нормально:
Ті «рашу» вже беруть і без війни…
Та я про інше. Хто такий Навальний
І наші знають, знають і вони…
То що там ще «чесати»? І хватило
Якраз тих двох китайських гребінців…
Хтось скаже: «Є Собчак ще, інші сили… »
Звичайно є. У виборі ж шляхів:
Їх тільки два, чи ніби два… бо дуже
Вже мало тих, хто хоче перемін.
Та й знов на трон хтось сяде , хтось – в калюжу.
«Цой жив!» – не діє… Вмер вже вкотре він…

17.03.2018 Ю. Щербик.

Рано жити майбутнім –
Ще воно не прийшло…
Січні змінюють грудні
Рік за роком… тепло,
Ніби прийде з весною,
Тільки щось… та й не так…
Знаю, нам би з війною
Покінчити… На смак,
Те прийдешнє пізнати,
Щоб змогли і вони –
Українські солдати,
Що вернуться з війни…

11.03.2018 Ю. Щербик.

Про перемир’я я пісню хотів написати.
Тільки-но справу оту, миротворчу, почну –
Ворог зросійщений знов починає стріляти.
Вибачте, й далі писатиму ще… про війну…

07.03.2018. Ю. Щербик

Ось і знову весна! Не вірю
Ні собі, ні рокам, що кажуть:
– У минуле твоє пішла вже
Сорок восьма зима… У вирій,
За птахами і я, бувало,
Вирушав та пізнав, що тіло
Чужина та, якщо і гріла –
Душу – ні… а вона чекала
Наче ліків тепла частину
І для себе… Років минулих
Запитаю: “Невже забули?
Я і досі ще той хлопчина,
Що любив у футбол пограти
Та у книгах шукав розраду…
Сорок восьма зима… і правда,
І не зовсім, бо знає дати
Календар та йому ніколи
Не відчути мій стан душевний…
Суть у ньому! А ще я певний,
Що життя – це найкраща школа!”
01.03.2018. Ю. Щербик


P.S. Тому, що я маю друзів, які навіть без підказок Фейсбука знають коли у мене День народження я вирішив, що не буду намагатись заховати шило у мішку… і зроблю цю публікацію: дві світлини із часовим інтервалом у 40 років… та вірш-роздуми написаний у переддень чергового дня, що рахує роки. Наперід дякую за вітання! Усіх вітаю із початком календарної весни! Ще трохи і прийде весна справжня! Тепло та світло нехай будуть завжди у Ваших серцях та домівках!
“ … ще той хлопчина…” Ю.Щербик.

Важливих справ не відкладай на потім,
Бо потім час підкине щось нове
І у житті суєтному польоті,
Відкладене оте, як неживе,
Нагадує про себе вже не часто.
Дивись, уже… і спалено мости…
Було лише… сказати слово вчасно.
Не відкладай на потім те «Прости!».

18.02.2018 Ю.Щербик.

Нема питань: куди подіти вечір,
Себе, свій час, в яку загнати нішу?
Патрони є, і бронік ліг на плечі…
У зоні цій, у “сірій”: рідкість – тиша.
Не склались тут із тишею стосунки
У вечорів, у ночей… а світанки,
Бува, і нам виписують рахунки
За те, що теж не граєм у “мовчанку”…

Ю.Щербик 11.02.18.

День народження першого січня –
Двох початків красиве злиття –
Це дарунок і натяк: життя,
У якому і казка і пісня
Можуть бути з людиною поряд
Часто-густо, але не весь час…
Світ мінливий, у нім є і горе.
Буде бити життя, і не раз…

– А де біль, там вже дійсно не казка.
Там, де сум не до пісні уже, –
Скаже хтось. Заперечу: «Невже?
Спів є скрізь, бо на те Божа ласка!
Пісня настрої має ті ж самі,
Про такі ж розповість почуття,
Що й молитва… Співають у храмі
Навіть як хтось покине життя…»

Все минає… молитва ж та пісня
Як духовні частиночки нас –
Нероздільні! Сьогодні для вас,
Для народжених першого січня,
Світ співатиме оди й балади,
Даруватимуть люди тепло!
Ну а завтра, щоб там не було –
Нероздільне – хай душу розрадить!

Ю.Щербик 01.01.18

111

Юрій Щербик, збірка віршів “Небо Донбасу”

Презентація книги Юрія Щербика «Небо Донбасу»

Юрій Щербик презентував свою книгу “На лінії невидимих фронтів”” в Нововолинській ЦМБ

Юрій Щербик презентував свою нову книгу “На лінії невидимих фронтів” у місті Луцьку

Анонс відеофільму про відомого волинського поета Юрія Щербика

Оновлено: Червень 20, 2018