Вірші від мами – Я вірю у майбутнє України

Ці вірші були отримані о 9 годині, 9 хвилин 22 травня 2014 року на електрону скриньку СУПЕР-гри з міста Володимир-Волиньського. Вірші написала любляча мама, турботлива бабуся, дружина героїчного чоловіка, і скромна жінка з великої літери – Ольга.

Я вірю у майбутнє України

У нас одна на світі є країна,
Що вабить нас з усіх-усюд,
Це наша славна ненька – Україна
І її славний український люд.

Вкраїна наша відбулася як держава,
І визнана у багатьох світах,
І наш народ є України слава,
Що з року в рік росте в наших очах.

Я вірю у майбутнє України,
Я вірю в той прийдешній час,
Коли відчую, що я є людина,
І не належу ні до яких мас.

Надія

О, як важко жити у цьому світі,
Коли ти ніхто і ти нічия,
Як важко ламати ці стіни граніту,
Щоби назвати себе просто «я».

Хоч маєш талант й відповідну освіту,
Як мало цих мірок у нинішній день,
Ти мусиш дерзати, постійно творити,
І мало ймовірно, що ти вподобень.

Ото ж я постійно надіюсь на Бога,
Бо знаю, що Він лише мій захисник.
Я вірю у Нього й не боюся нічого
Сьогодні і завтра й повік.

Жінка ( цей вірш для Вашої дружини)

Жінка – то велика сила,
Жінка – то краса й любов.
Жінка – ц життя є крила,
Що несуть нас світом знов і знов.

Жінка – мати, донечка, дружина,
Подруга, сестра і справжній друг.
Жінка – це краса одна-єдина
І немає кращої навкруг.

Жінка – дому свого Берегиня,
Жінка – це безмежний світ.
Жінка – це Мадонна, це Богиня.
Вона є і буде сотні літ.

Ми не належимо собі

Ми не належимо собі,
Бо всі залежимо від когось,
Живем в постійній боротьбі,
І всі ідем кудись, до чогось.

Ми не належимо собі
У цьому лихолітнім світі,
І старші люди й молоді
Ждуть вільної своєї миті.

А Мить – то є наше життя,
А вже яке воно, хто знає,
Йому немає воротя,
Воно, як факел, вмить згорає.

То ж бережім своє життя
І станьмо ми самі собою.
Щоб мати краще майбуття,
Ми душі не ділім надвоє.