Вірші Ольги Оліфирук

Лютий 26, 2015

Пропонуємо Вам ознайомитися з віршами Ольги Оліфирук, Ольга Іванівна –  жінка з великої ЛІТЕРИ,педагог, в душі поет, небайдужий громадянин України

Любов – мірило нашого життя

 

 Любов рухає Сонце і світила,

Любов запалює зірки на небі.

Любов – це неземна є сила,

Любов – найбільша у житті потреба.

Любов дає нам Віру і Надію,

Любов дає нам Вічність у житті.

Любов окрилює і здійснює всі мрії,

Любов нікого не лишає в самоті.

Любов – це наше Щастя, Диво,

Любов – це ніжність, радість, майбуття.

Любов в житті – це успіх особливий,

Любов – мірило нашого життя

.

Україна стане вільна

У вогні палає Україна,

І в бій ідуть її сини,

Вона ж для нас – одна-єдина,

То ж будем край свій боронить.

До нас ізнов прийшов фашист,

І треба битись до загину.

Народ вкраїнський має хист –

Щиру любов до України.

Знов над землею смерч повис,

Що убива дітей країни,

За них, матусю, помолись,

Щоб у бою ніхто не згинув.

Іде у бій сепаратист,

І нищить землю без упину,

Та вірим, кожен терорист

В бою пекельному загине.

Ми віримо у вас, бійці,

Бо ви є справжні українці,

А всі безбатченки оці –

У краї нашім є чужинці.

То ж хто до нас з мечем прийшов,

Той і від меча загине.

Народ звільниться від оков,

І стане вільна Україна!

Іде війна

Іде війна і гинуть на ній люди,

І ллються сльози наших матерів,

І скільки ще тривати вона буде.

І скільки ще терпіти Бог велів.

Іде війна, воює брат із братом,

Там гинуть діти, матері, жінки,

І Україна повниться розбратом,

І все під тиском вражої руки.

Іде війна, стріляють кулемети,

Гримлять гармати, всюди шквал вогню.

Життя людей у мить широколету

Зникає безвісти і гине на корню.

Іде війна і ворог наш лютує,

І з кожним днем примножує смертей,

Та в кожнім тілі в серці кров пульсує,

Життя людске сьогодні – це трофей.

Іде війна і нищить наші мрії,

Втопити в крові хоче наш народ,

Та нас не знищити, бо маєм ми надію,

І досягнемо ми своїх висот.

 Молитва

Господи, прошу, допоможи,

Припини війну і лихоліття.

Україну  нашу збережи,

Залиши  її,  Ти, нашим дітям.

Господи, дай розум всім мужам,

Тим, що володіють цілим світом.

 Збережи  життя Ти усім нам,

 І зроби, щоб завжди воно квітло.

 Господи, Ти знаєш, що війна –

Непоправна смерть і більш нічого.

І до Тебе голос наш луна:

Просимо Твоєї допомоги.

Люди! Нам залишилось одне:

В господа просити допомоги.

І тоді страхіття це мине,

Якщо будемо молитись Богу.

Боже мій, молюсь до Тебе я,

І прошу Твоєї допомоги,

Тільки воля Божая Твоя

 Може дати все або нічого.

Молюсь за тебе, Україно!

Молюсь за тебе, Україно,

За весь народ твій я молюсь.

З’єднайсь  навіки воєдино,

Моя ти славна, рідна Русь!

Коли загоїш свої рани,

Моя сплюндрована земля?

Коли позбудешся тиранів,

Що нищать наших соколят?

Коли  позбудемось ми болю

В своїх знесилених серцях?

Коли здобудем сою волю,

І радість матимем в очах?

Молюсь за тебе, Україно!

Молюсь і вранці, і вночі,

Мій голос аж до Бога лине,

Щоб швидше зникли палачі.

О. Боже, зглянься ти на нами,

І землю нашу збережи!

Ми так пишаємось синами,

Що захищають рубежі.

Молюсь за тебе, Україно!

Молюсь за все твоє єство!

Ти для всіх нас – одна-єдина,

Ти є наш Храм і Божество!

Наша надія – Бог

О, як руйнують людям душі,
Одним лиш розчерком пера,
Хоч знають, душі є всесущі,
І їх не взяти на «ура».

Як швидко всім виносять вирок,
І знають: що, кому й за що,
Хоч в вічі дивляться так щиро,
Людей не мають ні за що.

Та є один суддя на світі
Ісус Христос, Святий Отець,
І лише Він може щомиті
Зробити нам усім кінець.

Ото ж не біймося нічого,
Пройде увесь цей єралаш,
Лише надіймося на Бога,
Бо Він один – Спаситель наш.

***

Ми не належимо собі

Ми не належимо собі,
Бо всі залежимо від когось,
Живем в постійній боротьбі,
І всі ідем кудись, до чогось.

Ми не належимо собі
У цьому лихолітнім світі,
І старші люди й молоді
Ждуть вільної своєї миті.

А Мить – то є наше життя,
А вже яке воно, хто знає,
Йому немає воротя,
Воно, як факел, вмить згорає.

То ж бережім своє життя
І станьмо ми самі собою.
Щоб мати краще майбуття,
Ми душі не ділім надвоє.

***

Жінка ( цей вірш для Вашої дружини)

Жінка – то велика сила,
Жінка – то краса й любов.
Жінка – ц життя є крила,
Що несуть нас світом знов і знов.

Жінка – мати, донечка, дружина,
Подруга, сестра і справжній друг.
Жінка – це краса одна-єдина
І немає кращої навкруг.

Жінка – дому свого Берегиня,
Жінка – це безмежний світ.
Жінка – це Мадонна, це Богиня.
Вона є і буде сотні літ.

***

Надія

О, як важко жити у цьому світі,
Коли ти ніхто і ти нічия,
Як важко ламати ці стіни граніту,
Щоби назвати себе просто «я».

Хоч маєш талант й відповідну освіту,
Як мало цих мірок у нинішній день,
Ти мусиш дерзати, постійно творити,
І мало ймовірно, що ти вподобень.

Ото ж я постійно надіюсь на Бога,
Бо знаю, що Він лише мій захисник.
Я вірю у Нього й не боюся нічого
Сьогодні і завтра й повік.

***

Я вірю у майбутнє України

У нас одна на світі є країна,
Що вабить нас з усіх-усюд,
Це наша славна ненька – Україна
І її славний український люд.

Вкраїна наша відбулася як держава,
І визнана у багатьох світах,
І наш народ є України слава,
Що з року в рік росте в наших очах.

Я вірю у майбутнє України,
Я вірю в той прийдешній час,
Коли відчую, що я є людина,
І не належу ні до яких мас.

Ольга Оліфирук

Оновлено: Червень 14, 2017