Герой СУПЕР. Олександр Павлюк. Позивний СОКІЛ!

Вересень 29, 2017

IMG_20170913_144520

Україна потребує ініціативних людей, які вміють приймати неординарні рішення і при цьому брати на себе повну відповідальнісь. Українські воїни – нащадки запорізьких козаків, кращих воїнів у Європі, які за рахунок кмітливості, творчого підходу до військової справи зупиняли загарбника в десятки разів більшого за чисельністю, краще озброєного. Бойовий генерал Павлюк – гідний нащадок кращих представників козацької старшини.

Олександр Павлюк один із трьох генералів українського війська, який здобув військову освіту за часів незалежної України в Харківському інституті танкових військ (нині Військовий інститут танкових військ НТУ “ХПІ”)

Краще про легендарного комбрига може сказати людина, яка була поруч у часи випробувань – підполковник (на початку війни капітан) 24-тої ОМБР Левченко Валерій. Лицар ордена Богдана Хмельницького III ступеня про Лицаря ордена Богдана Хмельницького II iIII ступенів

«Я – Сокіл!»

Весною 2014 року, коли була висока вірогідність вторгнення ЗС РФ на територію України, 24 окрема механізована бригада, якою на той час командував Павлюк О.О., тоді ще в званні полковника, одна з перших вийшла на оборону північних кордонів нашої Держави.

24-та ОМБР на північно-східному кордоні України. Святкування Воскресіння Христового особовим складом бригади в Ярмоленцях Роменського району Сумської області, 20.04.2014-го року.

Я пам’ятаю висадку 1-го БТГр на аеродромі в Прилуках … Мета цієї посадки була в тому, щоб там не встигли розсипатися російські десантники. Зійшовши з ешелону, на аеродром ми заходили по бойовому, щоб виключити несподівані моменти, але, підійшовши до вильоту, нашому здивуванню не було меж. На злітній полосі ми зустріли комбрига. Він прибув туди перший і заводив війська на виконання першої бойового завдання – особисто.

На початку травня 2014 року бригаду терміново перекинули на Донбас. Всі пересування Комбриг очолював особисто, було помітно по ньому – переживає за кожного: кого підтримує добром словом, кого посварить, до того ж не цурався говорити з простими рядовими бійцями. І люди це бачили і відчували, приїжджали до Комбрига за добром словом та порадою. З тих пір і повелося в бригаді в розмові між собою назвати Комбрига – «Тато».

Оріхове Луганської області, 22.05.2914 р. Полковник Павлюк оглядає бронежилети. Поруч на світлині ближче підполковник Ляшенко, далі, на той час, капітан Левченко

Але якщо хтось із бійців або офіцерів вирішив порушити військову дисципліну або не якісно виконував поставлене завдання, то голову не зносити! Занадто високий був авторитет у Олександра Олексійовича, втратити його довіру або підвести під час виконання бойових завдань вважалися недопустимими ні для кого – ні для солдата, ні для офіцера.

Коли почалася активна фаза ведення бойових дій, а особливо після втрати командира 1-го БТгр, управління кожною бойовою операцією, кожен бій комбриг взяв на себе. І в ефірі 24 години на добу звучав Татів голос: «Я Сокіл…».

І не було для нас кращих слів, ми знали твердо – не кине, не підведе, підтримуватиме вогонь і завжди витягне з будь-якої ситуації. Йому і в нього вірили …..

У ході боїв за Сіверськ Артемівського (Бахмутського) району Донецької області, коли бої прийняли більш жорсткий характер, а штурмові роти уперлися в оборону противника, без допомоги вогневих засобів комбрига було не пробитися. І знову в ефірі звучав до глибини дорогий і стомлений голосом: «Я Сокіл… Прийняв… Підтримую… Допомогу відправив… Не гарячкуйтеся, бережіть людей!..»

25.07.2014 р. після визволення м. Сіверськ. На дальньому плані Олександр Олексійович Павлюк.

І перед ставленням будь-якого, навіть наймінімальнішого бойового завдання, завжди звучала його незабутня фраза: «Бережіть людей!» А якщо траплялося так, що противник в ході бою наносив нам вогнепальне ураження і у нас з’явилися втрати в особовому складі, то – ворог тримайся! Гніву Комбрига не було меж, він обрушував на голову супостата сотні кілограмів розпеченого свинцю та заліза, він мстився за кожного загиблого бійця 24-ки. Знали всі – Комбриг не кине, підтримує, а у разі чого, то ворогу доведеться непереливки…

Завжди, у всіх випадках без виключень, кожен бойовий вихід, кожен бій розроблявся Татом особисто. Місця дислокації КП бригади, під час виконання бойових завдань змінювалися, але завжди незмінною залишилася невелика палатка, в якій стояв стіл, пара телефонів, декілька радіостанцій, карта та аерофотознімків районів бойових дій. За картою, в одній руці з антеною радіостанції, а в іншій із олівцем, під тусклим світлом польової лампи, незмінно завжди перебував Комбриг, готовий у будь-який момент прийти на допомогу своїм підрозділам. Ніхто із нас так до сих пір не знає, коли він знаходив час для сну, їжі, відпочинку в цілому – він завжди був на місці і завжди в ефірі: «… Я Сокіл ..», навіть тоді, коли після штурму і визволення Лисичанська, противник став активно застосовувати артилерію і час від часу накривав вогнем і КП бригади, Комбриг залишився на своєму робочому місці, не ховаючись і не панікуючи, спокійно і вміло продовжуючи командувати і керувати передовими бойовими підрозділами. Він знав, що на лінії вогню ведуть бій його бійці, яких сам він залишити не міг, а ті, які змагалися у бою, знали – Тато поруч, на другому кінці проводу, не дасть скривдити!

Олександр Олексійович завжди знаходився серед своїх бійців, у таких же спартанських умовах, часом без води, під артобстрілами, сплигував із БТР у касці і бронніку із запиленим обличчям, на якому були білі лише очі і зуби в широкій усмішці. Він не тільки був серед нас, він був частиною нас – нашим мозком і нашою стіною, за яку можна було сховатися від усіх негараздів війни, завдяки його великій душі – душі справжньої людини і командира.

Завжди особисто переживаючи загибель бійців і офіцерів 24-ї бригади, все-таки залишався непохитним і твердим, вольовим і грамотним командиром, віддаючи всі свої знання, досвід і батьківську турботу тим, хто продовжував боротися за незалежність України.

Бойовий шлях і військові перемоги в операціях, якими командував О.О. Павлюк свідчать самі за себе: Красний Лиман – Ямпіль – Сіверськ – Золоторівка – Лисичанськ – Волнухіно – Георгіївка – Лутугіно – Новосвітлівка – Хрящовате і багато інших населених пунктів Донбасу …

Дякуємо, Тато! А ми, як і тоді, не підведемо!

Переклад статті: Ніна Григорівна Немировська, колишній викладач Харківського інституту танкових військ, один з авторів книги «Незламні герої», світлини заступника командира по роботі з особовим складом 1-шого механізованого батальйону 24 ОМБР (2014-2017 р.р.) Анатолія Івановича Федуня та підполковника Валерія Валентиновича Левченка

P.S. Олександр Олексійович Павлюк, як військовий педагог виховав багато достойних офіцерів в Яворівській Залізній 24-тій ОМБР ім. короля Данила, яким передав свій досвід, знання, сприяв формуванню навичок ведення сучасного бою. Комбриг-наступник пана Олександра полковник А.М. Шевченко.

1732

28.07.2017 р. м. Яворів. Генерал О.О. Павлюк і полковник А.М. Шевченко

Для українців 7 щасливе число. У найріднішому для українців слові УКРАЇНА – 7 літер. У вересні 2017-го року виповнилось 7 років, як полковник Павлюк очолив 24-ту ОМБР. Сьогодні 29.09.2017 р. на передодні Деня святих мучениць Віри, Надії, Любові і матері їх Софії, Дня вчителя, в День народження ГКРОЯ СУПЕР, володаря ЗОЛОТОГО м’яча, головного тренера збірної України з футболу А.М. Шевченка в місті Нововолинську в одному турнірі (з 29.09.2014-го вже четвертому) «Родинна Ліга Супер UA 2017» вшановують одночасно 2 бригади (24 ОМБР і 51 ОМБР) та двох володарів ЗОЛОТОГО м’яча, народжених в вересні (Ігоря Бєланова та Андрія Шевченка)

Посилання на деякі публікаці, їпов’язаних з 24 ОМБР періода 2014-15-х років та пізніше:

Комбат Ляшенко – ГЕРОЙ СУПЕР